Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХVI («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХVI

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Завше нам розкриваний зарання,

Бог – місцина гоєння свята.

Ми є вістря в прагненні пізнання,

Він – усеподільна яснота.

Ні посвяти, ні пожертви навіть

до своїх не братиме світів

там, де Він собі останню павіть

протиставити схотів.

Тільки мертвий п’є

з тих джерел, що нам не перейняти

там, де Боже зволення мерцеві.

Нам одвіку – плюскоти кінцеві.

І у тім інстинктові ягняти –

вчути брязкальце своє.

Між 15 і 19.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

12 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ V («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ V

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

То квітковий мускул анемоні

розхиляє рання лугове,

аж допоки в лона різнотонні

світла горній голос не спливе,

в тиху цвітозірку, де напруга:

мускули в наповненні зачать,

у прийманні доланого пруга

супокій загибелі значáть,

він заледве в силі повернути

листяні закраїни незвані:

ти потуга й присуди покути.

Ми тривання примусу на спиті.

Та коли, в якому існуванні

приймемо, сподівано відкриті?

15.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

11 лютого 2012 року, Київ