СОНЕТ V
(«Сонети до Орфея». Друга частина)
То квітковий мускул анемоні
розхиляє рання лугове,
аж допоки в лона різнотонні
світла горній голос не спливе,
в тиху цвітозірку, де напруга:
мускули в наповненні зачать,
у прийманні доланого пруга
супокій загибелі значáть,
він заледве в силі повернути
листяні закраїни незвані:
ти потуга й присуди покути.
Ми тривання примусу на спиті.
Та коли, в якому існуванні
приймемо, сподівано відкриті?
15.2.1922, Замок Мюзо
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
11 лютого 2012 року, Київ
