З ДИТИНСТВА
Була пишнóта пі́тьми надовкола,
хлопча притихле бачило одне:
ось увіходить мати, йде спроквола,
немов у сні, дзеленькнуло скляне.
І підійшла, і надовкола мла,
і хлопчика цілує: Осьде ти?..
І фортеп’яно, і до нього йти,
туди, де надвечір’ями була
мелодія, що в ній хлопча жило.
Притишене вдивляння в давнє тло
мелодії – каблучку старовинну,
що поринало в білу хуртовину,
що клавішами білими пройшло.
21.3.1900, Берлін-Шмарґендорф
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
10 грудня 2011 року, Київ
