БОГ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ
І вони звели Його кудись,
аби Він судив у їхнім вирі,
потім понавішували гирі
(аби сил не стало вознестись)
тих соборів, і на ньому висла
вагота. Щоб не наперекір
він кружляв понад безмірні числа
й вічно позначав, як часомір,
все, що в повсякденні їм постало.
Він раптово зрушився, дарма:
із переполоханих палат
голосом настрашена юрма
там, де Він підносив хилитало,
полишила вічний циферблат.
19-23.7.1907, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
14 грудня 2011 року, Київ
