БУРЯ
Коли бурями хмари щомиті
биті:
небо ста днів на спиті
над одним-однісіньким днем.
Чую, гетьмане, там десь ти
(ти хотів козаків вести
до тієї версти,
де властитель).
Твій поземний зашийок
чую, Мазепо.
Там я теж у гонитву, згожу
до мотуззя, де впріла спи́на,
поринаю – де мить неспинна,
тільки небо впізнати можу.
Надмір пі́тьми і світла, нині
я, подібний рівнині,
ницьма достоту;
мої очі – вода остання,
що ховає в собі розстання
льоту.
Ймовірно, осінь 1904, Швеція
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
12 – 13 грудня 2011 року, Київ
