Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XV («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XV

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

О, гирло джерела, ти щедре, ти

говориш невичерпно там, де це

повільноплинне течива лице,

ти мармурова маска. Ще пройти

крізь акведуки плинові. Щораз

повз гробовища й схили Апеннін

донесено до тебе твій розказ –

де підборіддя чорне, онде він

до тихої посудини струмить.

То мармурове вухо, ти щомить

до того вуха мовиш, то землі

заснуле вухо. То вона сама

собі прокаже, що не дзбан сліпма,

що саме ти спинив її в імлі.

17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

16 – 17 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Роздвоювано тьмарення й порив...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Роздвоювано тьмарення й порив,

коли в тобі, незнаного дитино,

ще тліє тливо стишено й пустинно,

хтось на теплінь вогні перетворив:

то янгола малесенького крила

там, де вагання він переборов,

мелодія і дія, що відкрила

озвученню твою воскреслу кров.

І рай нестиме павітри, і луки,

і безгомінь, і суголосну рінь,

і кроки у віддаленні розлуки,

у пáзолоті пересотворінь.

Троянду буде явлено, що квітне

потойбіч, онде, між віддалин, де

нелічене, загублене й самітне

в далечині напучування жде.

Поглянь: ріка, і берег, і дерева,

і ті рибалки, і за ними пес,

чи це буття, чи пригасання мрева?

Все йде у тло віддалених небес.

Це прагнення, це злагода остання,

в них є спочин, і є передчуття,

і захвати свого переростання,

й знесилення дитячого взуття.

То завше так – там, де при нас місцина,

що десь простує, онде постає:

і тьма ясна, і яснота глибинна,

що надовкіл нерозрізненні є.

Твій капелюх заквітчано, сплелося

в повітрі щастя незліченних літ –

там, де твого духмяного волосся

торкається сповідуваний світ.

26/27.6.1911, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

12 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Той, що оминатиме осмути...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Той, що оминатиме осмути

незриданне темне джерело,

всеблаженство змушений забути,

що торкнуло й звільна відійшло.

Тільки ми в загубленому лоні,

що його давно вподобав Бог,

не німотні, не чужосторонні –

де розрада без пересторог.

Кожну порожнечу, кожну мить

між годин обернуто на глека

і на мушлю, ту, що в ній далека

всемогутня фуґа стугонить.

В безмірі напучень нам постати

трубами органними, що є

бурею прийдешньої кантати

там, де янгол бурю пізнає.

Березень та квітень 1913, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

11 січня 2012 року, Київ

        

Райнер Марія Рільке. «САМОТНІЙ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

САМОТНІЙ

Ні: з мойого серця бути вежі,

де для мене визначено пруг:

там, де біль, де збільшувано межі

болю й невимовності навкруг.

Ще одне, велике понадміру,

в самоті то тьмяне, то ясне,

ще одне обличчя не засне,

в жалощі відхилене допіру,

ще одне обличчя кам’яне,

те, що ладне бути ваготою,

нищене віддалиною тою,

що її в розраді спом’яне.

Середина серпня 1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

10 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ДИТИНСТВО». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

ДИТИНСТВО

Згадаймо, як розгадувало тьму

дитинство, коли в ньому день по дневі

пливли години післяполудневі,

зникоме й недоторкане – чому?

Віщує: буде явлено у зливі,

ми досі віщування не збагнем;

ніколи не повернуться щасливі

побачення й спіткання, день за днем,

неначе речі й звірі, тільки там

спіткали людське й людяне, достоту

було в нас перевтілено Істоту,

даровану віддаленим літам.

Немов пастух, що тихо всамотів,

поміж віддалин ми у самотині,

ми торкані й покликані здалік,

ми нитка, що в полотнища картинні

просилена й картинам губить лік, –

збентежені й тремтливі поготів.

1.7.1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

8 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ПЕРЕД ЛІТНІМ ДОЩЕМ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

ПЕРЕД ЛІТНІМ ДОЩЕМ

Зненацька щось відібрано в зела,

щось там, у парку знагла зникло в листі;

притишено наближення імлисті

до вікон. Тільки пташечка мала

висвистує захланно з-поза гаю,

і згадується там Ієронім:

і вчує злива голос, і безкраю

пташину самотину вчує в нім.

І стіни вже віддалено від нас,

і вже від нас віддалено картини,

їм наше говоріння передчасне.

Шпалери мерхнуть поміж самотини –

де післяполудневе світло гасне,

де для дитини моторошний час.

Липень 1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

7 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Не буде супокою тим хатам...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Не буде супокою тим хатам,

хіба що понесуть мерця щодалі,

хіба що тайне зволення, а там

із костуром на прощах позосталі

чужих доріг питатимуть, а далі

постанеш у віддалині літам.

Дороги не пустітимуть, бо ти

троянда пожадана, що з глибіні

раз на тисячоліття їм цвіте.

Знесилені, незвідані й незмінні

ті юрми там, де сяйво всесвяте.

Я споглядав ходи безмірне тло;

відтак я досі певен: загуло

те вітровіння з їхньої одежі,

коли поснули – вщухло: зникли межі,

всебільшання в роздолинах було.

20.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

4 – 5 січня 2012 року, Київ