* * *
Той, що оминатиме осмути
незриданне темне джерело,
всеблаженство змушений забути,
що торкнуло й звільна відійшло.
Тільки ми в загубленому лоні,
що його давно вподобав Бог,
не німотні, не чужосторонні –
де розрада без пересторог.
Кожну порожнечу, кожну мить
між годин обернуто на глека
і на мушлю, ту, що в ній далека
всемогутня фуґа стугонить.
В безмірі напучень нам постати
трубами органними, що є
бурею прийдешньої кантати
там, де янгол бурю пізнає.
Березень та квітень 1913, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
11 січня 2012 року, Київ
