ПЕРЕД ЛІТНІМ ДОЩЕМ
Зненацька щось відібрано в зела,
щось там, у парку знагла зникло в листі;
притишено наближення імлисті
до вікон. Тільки пташечка мала
висвистує захланно з-поза гаю,
і згадується там Ієронім:
і вчує злива голос, і безкраю
пташину самотину вчує в нім.
І стіни вже віддалено від нас,
і вже від нас віддалено картини,
їм наше говоріння передчасне.
Шпалери мерхнуть поміж самотини –
де післяполудневе світло гасне,
де для дитини моторошний час.
Липень 1906, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
7 січня 2012 року, Київ
