* * *
Великий будеш. Більший від людини,
що вже тепер вона тобі щемить.
Ти старшатимеш тихо щогодини,
ставатимеш незнаніший щомить.
Це ти: немов духмяно і волого
повіяв сад у небо голубе;
неначе речі люблені слабого,
в передчутті любитимуть тебе.
І вже ані молитва, ні моління
з тобою не єднатимуть. І ті,
хто так волів твого благовоління,
блукатимуть по світі в самоті:
і гнано їх, і плекано, як сина,
їх довго прикликають і не звуть;
поєднувані усмішка й сльозина,
мали́зна дому й царствена могуть.
20.9.1901, Вестерведе
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
3 – 4 січня 2012 року, Київ
