Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХIV («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХIV

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Гляньмо на квіти, що вірні земному, то квіти

дещицю нашої долі позичили, – там

нині в сумирному в’яненні їм шелевіти,

бути однині покутою їхньою нам.

Прагнення лету безмірні. То ми причавили

все надовкіл – там, де наша лежить вагота;

зморні навчителі вічно дитинної сили

там, де довіку дитинна пора золота.

Братиме хтось до глибинного снива однині

чавлені речі: і легітно йтиме, і жде

поза одміною інша одміна у днині.

Там, у цвітінні, йому величання готове,

новонавернений там у спорідненні, де

в павітрах луків сумирливі сестри й братове.

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

5 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХХII («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХХII

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

О, попри долю: буття пречудесні рясноти,

перешумовані в парках, – чи там, на межі,

там, де портали, балкони тримаються доти,

поки під ними завмерлі камінні мужі.

Бронзовий дзвін серцевину щоденно підносить

проти шорсткої буденності – наче нове.

Там, де Карнак, однієї колони задосить:

храми одвічні у вічності переживе.

Падають надміри звільна одвіку й донині,

далі – поквапливо в жовтій, похиленій днині,

там, де у світлі надмірному більшає ніч.

Шал розчиняється стишено, гасне і тане.

Вигини лету в повітрі – де все безнастанне,

там, де ніщо не намарне. Де явлено ввіч.

Між 17 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Тебе, мій скарбе, поночі, в імлі...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Тебе, мій скарбе, поночі, в імлі

заходжуюсь викопувати я.

Всі надміри злиденні й замалі

там, де краса несправджена твоя.

Недовідома стежка. Саме та,

що спізнає пустинний часоплин.

Ти всамотіле серце. Самота

спливає до віддалених долин.

Долонями скривавленими стрів

я піднебесні порухи вітрів,

як пагілля – безмежжя голубе.

Я з простороні всотую тебе,

немов тебе потрощено у сні,

в нестриманому відрухові тіні,

то, світе, розпорошення рясні,

ти з-понад зір у тихому падінні –

неначе ніжна злива навесні.

25.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

1 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХХІV («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХХІV

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

О, поривання до рухлої глини, веди!

Щонайдавнішим сміливцям ніхто не поможе.

Здавна затони містам – то всеблагосне ложе,

здавна у глеках по вінця олії й води.

Спершу богове – то начерки наші сміливі,

начерки наші винищує доля щочас.

Це незнищенне. Погляньте, в безмірному тливі

сміємо слухати те, що вже слухає нас.

Тисячолітнього роду запліднено лоно,

більшає в ньому прийдешня дитина, аби

нас потрясти перевершенням безцеремонно.

Так, ми відважні, ми просимо в часу своє.

Смерть мовчазлива, що дивиться з-поза габи,

нас позичає і завше у тім виграє.

Між 19 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

30 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXI («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXI

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Серце, оспівуй сади невідомі, щораз

наче залиті у скло в недосяжнім сіянні.

Онде троянди й вода – Ісфаган і Шіраз, –

слав, і оспівуй, і відай: вони незрівнянні.

Серце, єднання й поріднення з ними яви.

Наче кожнісінька смоква з тобою не в’яне.

Начебто там, де повіє повітря духмяне,

ти постаєш з-поза цвіту, галуззя й трави.

Ні, не від того пізнавані злигодні нині,

що попри все ти явилося й нині єси!

Нитко шовкова, нарешті ти є у тканині.

Хоч би з якою картиною дивною жить

(хай тільки мить у паланні жахної яси),

вчуй, то єдиний, уславлений килим лежить.

Між 17 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

29 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Знов завесніло. Земля – як дитина,

та, що чимало вірші́в осягла;

о, чималенько... Багатогодинна,

длява наука, і ось – похвала.

Вчитель суворий. З минулого витне

спомин сиви́зну, що сяє здаля.

Як нам назвати зелене й блакитне,

тихо запитуймо: знає Земля.

Земле, ти вільна, ти щасна, ти з ді́тьми

бавишся. Земле весела, зловити

ми тебе хочемо. Перший наспі́в.

Те, чого вчитель навчав, поміж пі́тьми

в корінь карбовано, стовбур і віти:

то вже Землі розвеснілої спів!

9.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

28 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XII («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XII

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Славмо дух поріднення; рідня

начебто фіґур непевне коло.

Дріботять годинники навколо

нашого незайманого дня.

Ця місцина є несосвітенна,

але в ній поєднувано все.

Тут антену відає антена,

порожнеча нас несе...

Чистота напруги. Дзвінна сило!

Чи не це мализнами згасило

збільшене знесилення твоє?

І тоді, коли у селянина

сіяне – у літеплові днина,

це йому мале. Земля дає.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

25 січня 2012 року, Київ