Ґалактіон Табідзе. «ТБІЛІСІ». З грузинської переклав Мойсей Фішбейн

Ґалактіон Табідзе

(1892–1959)

ТБІЛІСІ

Полум’я тихе сяйнуло на місто,

понад покрівлі дими кольорові,

лáврове листя – духмяне намисто

кожної сходинки в кожнім дворові.

Пінисте світло небесного пруга

вітром покликано в гони пустинні,

онде гора Арсенальна, а друга –

тиха обитель, гора благостині.

Світло Сіоні – сніжинки раптові,

Мтквáрі – то світлі світи на причалі.

Падає сніг на мости й Мадатóві,

падає сніг на видіння й печалі.

Снишся в лелінні пресвітлого дива,

недоторкáнна, незаймана мріє:

світло зійшло, Богородиця Діва,

цнота грузинська у світлі зоріє.

Далі звичайне, доволі збагненне;

місячна друзка, безодня пустинна,

тут, поза ними Тбілісі для мене –

мій ешафот і моя ґільйотина.

Тут наокіл палахтіння Нерона,

пломенем горнім розвогнено тіло,

трупи, розломи, юрма похоронна:

онде розп’яття над місто злетіло,

тихо бунтують розпечені квіти,

двері замшіли, безодня пустинна,

поза прокляттям тепер половіти:

мій ешафот і моя ґільйотина.

1920

© З грузинської

переклав Мойсей Фішбейн

_______________

Сіóні – სიონი – головний храм Тбілісі, один із двох головних храмів Грузії, названий на честь Сіонської гори і освячений в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці.

Мтквáрі (Курá) – მტკვარი – ріка у Тбілісі.

Мадатóві – მადათოვი – острів на ріці Мткварі, що існував до початку 20-го століття.

Примітки перекладача.

Ґалактіон Табідзе. «Я шукав... І пеклó блискотливо...» З грузинської переклав Мойсей Фішбейн

Ґалактіон Табідзе

(1892–1959)

* * *

Я шукав... І пеклó блискотливо

це хрестове залізо, й навколо

все поглинуло плавлене тливо.

Ні небес, ні обителі... Голо.

Поміж нами горожі крицеві,

вогнедишне тривання двобою.

Я допіру подібний творцеві,

я нищитель у герці з тобою.  

Ця небесна роздолина мертва,

ці відлеглі престоли оманні. 

Ти могуті вселенської жертва,

ти є прах у безмірнім тумані.

Тиша тьмарення праху запрагла,

вкрила чорні вогні полудневі:

тьмяний вершень всезникнення знагла

вдерся в хаос на мерхлім коневі.

1915

© З грузинської

переклав Мойсей Фішбейн

 

Ґалактіон Табідзе. «ДНИНА ОСІННЯ». З грузинської переклав Мойсей Фішбейн

Ґалактіон Табідзе

(1892–1959)

ДНИНА ОСІННЯ

Днина осіння, днина осіння,

днина печальна, знесилена днина.

Тулиться в сутіні тінь безродинна,

в голосі лісу луна голосіння...

Днина осіння, днина осіння.

Падає листя, знесилення в листі,

листя жовтаве сповільнено в’яне;

вітром розвихрено поле жнив’яне,

звільна пожовкли віддалини млисті...

Падає листя, знесилення в листі.

Непізнавáнне вгортає поволі,

непояснéнне у легшанні тане,

лиха доволі, блаженства доволі,

все нескінченне і безперестанне,

шепоти, полиски, порухи кволі.

Тихо чекай супокою: постане

лагідна ласка... Чекай супокою!

Згасне квиління за гранню тонкою,

зрине сповідане і незриданне,

плинне і ждане... Чекай супокою!

Зникла, розтала... Шукаю спасіння

в шелесті листя... Знесилення в листі...

Сонце погасло... Віддалини млисті...

В голосі лісу луна голосіння...

Днина осіння, днина осіння...

1912

© З грузинської

переклав Мойсей Фішбейн

 

Ґалактіон Табідзе. «СКОРБОТНІ СЕРАФИМИ». З грузинської переклав Мойсей Фішбейн

Ґалактіон Табідзе

(1892–1959)

СКОРБОТНІ СЕРАФИМИ

Під мармуром (рине правічна печаль часоплину,

спасенна поезія: в темну непам’ять не йтиму);

століття у плині, і я за століттями плину;

видіння: покинув могилу і млу невситиму.

Дороги покручені цáрину вкрили безкраю,

розірвані прóливня струни стогнали довкола,

я слухав, я зрів, я вертався до рідного краю,

і плакали й нáзирці йшли серафими спроквола.

І плакали: «Онде! Погляньмо! Це так, достеменно!

Ти був наче майво у пáвітрі маю в долині.

Ти був наче Кесар – у лаврах чоло і рамено,

пророче пломіння появи палає донині.

Тобі заповідано ласку духмяного тіла,

була заповідана Грузії доля вдовина,

шалена і спрагла душа без вина сиротіла,

ти келих по келиху пив заповідані вина.

Лелійного трунку трутизна у кожній краплині;

чи синіми кіньми голублення злинуло й лине...

Тебе полонили хвилини твої темноплинні,

ти Вáйлдова квітка, що впала на поле полинне.

Довкола твоєї могили туманне й раптове,

то липи неначе кентаври, то мла на стремéно,

з туману постануть поезії сестри й братове,

прокажуть печально і тихо: то він, достеменно!»

1916

© З грузинської

переклав Мойсей Фішбейн

_________

Вáйлдова квітка – йдеться про Оскара Вайлда (Уайльда) (1854–1900), ірландського англомовного поета, прозаїка, драматурга, есеїста.

Примітка перекладача.

Ґалактіон Табідзе. «Відає вулицю, йде всамотіло...» З грузинської переклав Мойсей Фішбейн

Ґалактіон Табідзе

(1892–1959)

* * *

Відає вулицю, йде всамотіло,

злива і вітер багатоверстóві.

Знагла забуло Всевишнього тіло,

стало незнане Христу і хрестові.

Тіло відчуло жароту безкраю,

скинув шапчину і крапельки витер.

Наче голублення плинного раю –

хмари холодні, зволожений вітер.

Сонно чужіла юга виднокола,

тіні чужіли при кожному домі.

Мчали зникомі коляски довкола,

наче у сниві краї невідомі.

Звідки й куди... На незнаному мості

цю тяготу заповідано решті.

Він відчуває наближення млості,

і супокою, й покори нарешті.

1914

© З грузинської

переклав Мойсей Фішбейн

 

Ґалактіон Табідзе. «Сніжна Мадонна віддалено плине...» З грузинської переклав Мойсей Фішбейн

Ґалактіон Табідзе

(1892–1959)

* * *

Сніжна Мадонна віддалено плине,

тло солов’їного цвіту полинне.

Ласка розп’яття до світла малого,

плине душа і леліє волого.

Наша вечеря донині таїнна,

ночі похилені, світла пір’їна,

мрія торкнулася полум’я злого

там, де воно розляглося розлого.

Звільна зотліло голублення днини...

Тіло, і кров, і криваві ряднини,

в непізнавáнній молитві земного

тло неземне, голубіні премного.

Плине з віддалини ждана година,

зірка сповідана, зірка єдина

знагла сяйне з-поза світу німого.

Демоне мій, осіянна знемого!

1922

© З грузинської

переклав Мойсей Фішбейн

 

Ґалактіон Табідзе. «ЕЛЕГІЯ». З грузинської переклав Мойсей Фішбейн

Ґалактіон Табідзе

(1892–1959)

ЕЛЕГІЯ

Біле довкола, сніги за снігами,

біле на білому до виднокола,

лине повільно дитинне і юне,

білі казки понад біле довкола.

Казка нечутною тінню вгорнула,

згасло довкола зникоме й химерне...

Непізнавáнне чуття не воскресло,  

згасле ніколи до світла не верне.

Йтиму в холодну віддалину звільна,

біле довкола до холоду згоже...

Плине довкола холодна пустеля,

тиша довкола, вселагідний Боже!

Це новорічне мовчання пустелі,

це новорічні світи на причалі.

Біле на білому до виднокола...

Білі сніги... білосніжні печалі...

1914, листопад

© З грузинської

переклав Мойсей Фішбейн