Райнер Марія Рільке. «Його звеличу. Як поперед раті...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Його звеличу. Як поперед раті,

сурмитиму й горлатиму в одно.

Вирує кров, як море в маєстаті,

мої слова в солодкості зачаті,

хмільні, та не хмільніші за вино.

В ночах весінніх лиця непомітні

коло мойого ложа, де хистка

і зграйна гра, де струни заповітні,

цвістиму там, немов північні квітні,

запізнені до кожного листка.

Мій голос виростає у роздвої

духмяністю й ковчегом, коли це

віддалини, ще звинені в сувої,

коли для самотини світової

це янгол, і блаженство, і лице.

16.4.1903, Віареджо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

17 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Примножаться й долатимуть високу...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Примножаться й долатимуть високу

годину нездоланні й замалі,

мов ягоди у лісі, повні соку

і солодко даровані землі.

Блаженні невіддалені у зливі,

де кожен просто неба звільна зблід;

їм явлено достиглості щасливі,

тисячократно сповнювано плід.

Переживуть обмеження, і межі,

і всіх держав скороминущу суть,

війнуть, немов долоні з-поза стежі,

коли народів руки в безбережжі

свою одвічну втому понесуть.

19.4.1903, Віареджо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

16 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Там, де сумирні порухи старечі...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * * 

Там, де сумирні порухи старечі,

я споглядаю з келії світи,

нечутніший за всі нечутні речі,

готові тихо в засвіти піти.

Там, де Твоє призволення пойме,

де поза ним ні дещиці немає,

там я Тобі казатиму: бігме,

свого життя ніхто не обіймає.

Розради, немовля у сповиткові,

страхи, відтинки, люди – випадкові,

і безголосі маски, й голоси, –

все випадкове там, де Ти єси.

Напевно, пристановище скарбниць

там, де лягло востаннє все до риски,

мов панцирі, чи мари, чи колиски,

не знані там ні полиски, ні зблиски,

знеможені, нечутно впали ниць,

немов порожній одяг, наче бризки

дощу до незворушних кам’яниць.

Коли надвечір, завше далі й далі,

я йду з мойого саду в самоті,

вчуваю: надовкола саме ті

не пережиті речі позосталі.

Нема дерев, неначе сон землі,

темниця поза мурами в імлі,

де брами, де замки з міцної сталі.

Немає вікон, семикратне коло,

сторожа невсипуща і навколо

незрушні ґрати в людському теплі.

19.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

14 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ЕММАУС». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

ЕММАУС

Не відійшов, була одна дорога,

та, що до них вела поміж доріг;

він празниково став біля порога,

відтак переступив через поріг;

не відійшов, сідали біля столу,

поживу розкладали, те і се,

він поглядами лагідно, спрокволу

торкається і зволення несе;

не відійшов негадано, коли

вони були до зближення готові,

хлібину взяв, непевні і раптові

його прегарні порухи були,

щоб тим, кого допіру переймало

наближення непізнаного тла,

коли довкола простору замало,

мала хлібина простором була:

впізнали. І здригнулися в поклоні,

вчаровані, скарлючені, бліді.

Збагнули: він лишився. І тоді

до куснів простягли свої долоні.

Квітень 1913, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

12 – 13 березня 2012 року, Київ

_____________

ПРИМІТКА ПЕРЕКЛАДАЧА

Еммаус – місто в Юдеї, згадуване, зокрема, в Євангелії від Луки.

Райнер Марія Рільке. «СМЕРТЬ ПОЕТА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СМЕРТЬ ПОЕТА

Лежав. Його відчужене лице

на білому повільно полотніло,

коли його зневажуване тіло

в невідані віддалини летіло

у днині, що не згадувала це.

Не відали, що він і світ – одне,

ті, що його пізнали до розлуки,

його лицем були глибини, луки,

розлийводи, цвітіння весняне.

Його лице – віддалини, що нині

покликали, бо хтось того волів;

це маска – ані голосу, ні слів,

це тихе помирання в самотині,

це тіло плоду, що повільно тлів.

Травень – червень 1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

11 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ПЛАЧ ЗА ЙОНАТАНОМ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

ПЛАЧ ЗА ЙОНАТАНОМ

О, і цареві велено: вмирай,

царі відходять, як покірні речі,

царевий тиск – то слід у порожнечі,

де перстень укарбовано у край.

О, як ти міг усі твої нетлінні

початки серця тихо позначать

і знагла відійти в моїй тепліні?

Постань ізнову в сімені зачать,

коли воно здаля заблискотить.

Ти мертва здобич лютого чужинця,

я сповнений знемогою зневір

і звісткою нещадною по вінця;

кривавого отримавши гостинця,

волатиму до неба, наче звір:

ти вирваний із мене, як волосся

там, де над ним незайманий вінок,

там, де йому так легітно велося,

там, де воно розрада для жінок,

де ти мої заплутувані суті

розплутав, там, де плетиво не все;

я подивився: в горній каламуті

тебе од мене в безвісті несе.

Раннє літо 1908, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

10 березня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «У всіх речах – благання їх почути...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

У всіх речах – благання їх почути,

у кожнім повороті: Пом’яни!

Той день, який забуто без покути,

повернеться дарунком далини.

Хто лічить наші підсумки? Хто є

той, що від нас пройдешнє віддаляє?

Чи то не здавна, чи не звіддаля є:

себе у іншім кожне впізнає?

Чи то не в нас позичено тепло?

То дім, то вечір, луки горілиць,

вони знічев’я туляться до лиць,

ти йдеш до нас у тім, що там текло.

Крізь кожне сотворіння йде просте

осердя світопростору. Сумні

птахи крізь нас літають, і в мені

повільно тихе дерево росте.

В мені стоїть новопосталий дім.

Я сторож остереженню в собі.

Я люблений: завмерла, далебі,

ясна сльоза на образі блідім.

Серпень – вересень 1914, Мюнхен чи Іршенхаузен

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

9 – 10 березня 2012 року, Київ