Райнер Марія Рільке. «БОЖЕВІЛЬНІ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

БОЖЕВІЛЬНІ

І вони в німотності: останні

забрано перетинки з голів,

гасне та година в наростанні,

коли хтось пізнати їх волів.

До вікна посунули затемна:

знагла все довкола до ладý.

І долоням – суть, земна й поземна,

і серцям піднесеним – недремна

мить молитви, вчути молоду

зелень перекрученого саду,

що в чотирикутнику шумить,

нетутешніх блисків знавши знаду,

що росте й не зникне ні на мить.

Між 22.8 і 5.9.1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

29 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «БУДДА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

БУДДА

Звіддаля прочанин в осіянні

відчуває краплі золоті;

то неначе царства покаянні

тайни принесли у каятті.

Та при маєстаті брів дебелих

увінчає безуму вінок:

бо належне їм – не там, де келих,

де рясні прикраси для жінок.

Чи пізнає хтось, які то наші

речі переплавлено, аби

образу надати цвіточаші,

стримано-жовтавого й німого,

того, що торкається габи

простору, немов себе самого.

19.7.1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

27 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «БУДДА У СЛАВІ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

БУДДА У СЛАВІ

Сенсів сенс, ядро всіх ядер, далі

замкнений в солодкості мигдаль, –

це твоя до зоряної далі

плоду ніжна плоть: вітає даль.

І тоді є легшання, твоя

шкаралуща в безмірі тоді є

там, де соку сильна течія.

Там, де осіяння добродіє,

де твої сонця над вільгі тіні –

то палахкотіння межове.

Є тобою в тім палахкотінні

те, що всі сонця переживе.

Літо 1908 (до 15.7), Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

25 – 26 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «БУДДА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

БУДДА

Він наче наслухає. Тиша: далі...

Ми зупинились, нам її не чуть.

Він є зорею. Зорі позосталі

навколо нього в темряві течуть.

Він – то є все. Чи справді поміж зір

побачить нас? Чи він того воліє?

Ми, перед ним упавши, замалі є,

він перед нами – зледачілий звір.

Кружляє в ньому те, що надить нас,

мільйони літ нестримно, до нестями.

Він завше поза нашими чуттями,

він там, де нас не чути повсякчас.

Кінець 1905, Медон

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

24 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ IV («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ IV

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Лагідні, знову з’являйтеся звільна

в подиху, знаному тільки на мить,

він у наближенні – хвиля подільна,

він поза вами в суціллі струмить.

О, всеблаженні, всечисті, всецілі,

ви починаєте сяйвом серця.

Стріли, і лук, і поцілені цілі,

в сяянні сплакана усмішка ця.

Годі боління боятися, гирі

треба вертати земній ваготі;

горам вертати і водам у вирі.

Вже легковагі дерева дітвóри

нині важезні у вашім бутті.

Але повітря... але простóри...

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

22 – 23 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXVІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXVІ

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Зграї пташиної роєний грай...

Творена граєм незаймана тайна.

Гра просто неба прегарна і зграйна,

скрики дитинні – у скрикові зграй.

Скрики знічев’я. Неначе ліниво

там у всесвітні пустоти оспалі

(скрики ввіходять, як люди у сниво)

ввігнано їхнього вереску палі.

Де ми? Щоразу вільніші надміру,

наче дракони, що знову на волі,

низько полюємо, всміхнені, кволі,

биті вітрами. – Кричуще допіру,

Боже співучий, полине поволі

й тихо нестиме поставу і ліру.

Між 19 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

21 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Чи сузір’я «Вершником» назвали?

Онде нам карбовано не все:

то земна погорда. То навали

іншого, що носиться й несе.

Існування жилава природа:

пожене, приборкає, гойдне.

Кручена стежина ніжнорода

в далечіні. Двоє – то одне.

Чи вони існують? На стремéно

їм обом не знана їхня путь?

Пóділ – стіл і пóпас достеменно.

То омана зоряна струмить.

Нам лише фіґури не забуть,

а відтак повірити на мить.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

20 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХІІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХІІІ

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Кожне розстання лишай за собою, неначе

зиму, що нині відходить непізнано. Втім,

є поміж зим та одна, нескінченна, юначе

серце її не перейде в перетині тім.

Завше вмирай в Еврідіці, – аби проростання

зграйними струнами вгору незаймано йшло –

там, де звучанню постала постава остання,

там, де дзеленькнуло дзвінко розколене скло.

Будь – і водночас пізнай не-буття настанову,

передумову ширяння, пізнавану знову –

так, аби явлене щойно в тобі проросло.

Потім себе – там, де чуєм нечутну ясу ми,

там, де запаси природи, – до темної суми

радо зачисли і знищ незбагненне число.

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

19 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XVI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XVI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Друже, ти там самотітимеш, де...

Там, де словами й познаками долі

прагнемо світ посідати поволі,

найнебезпечніша часточка жде.

Хто позначає пахноти? Поглянь:

сили погрозні ждемо до кінця ми,

ти їх пізнав, ти знайомий з мерцями

й тихо жахаєшся тих замовлянь.

В тій безпорадності – тиха сльоза ти,

множене йде в однину незнайому.

О, не сади мене в серці твойому –

ти б нескінченно той сад колисав.

Руку Господню вести й проказати:

Осьде. Це він, це кошлатий Ісав.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

18 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XVII («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XVII

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Старець непевний при дні,

в тихім корінні,

там за джерелами дні

темної ріні.

Там поза сурмами шлють

шепти нечутні,

злучена мужеська лють,

жони – як лютні…

Гілка до гілки, сплелись

виміри й міри.

Вгору... О, вгору колись...

Бито галузки старі.

Та щонайвища вгорі –

вигином ліри.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

17 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХІХ («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

       

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХІХ

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Змі́ни у світові – де

змінна хмарина,

вседосконалості жде

днина старинна.

Змінений поступ наспі́в,

більшання гоже

матиме твій первоспів,

з лірою Боже.

Непізнавання страждань,

ані любові, ущерть

повнить оддалена смерть

аж до нестями.

Пісня освячує хлань

понад краями.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

15 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXVI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXVI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Ти є божественний, ти – нескінченне звучання

там, де менади напали юрбою, котра

долана голосом там, де розрада остання –

то понад ними твоя неподолана гра.

Не потрощили ні ліри тобі, ні чола.

І шаленіли, й відламки швиргали камінні,

та каменюка, поцілена в серце, однині

в леті повільному лагідна й ніжна була.

Їхньою помстою знищений ти, але є

в левах і скелях, деревах і птастві, повсюди

пісня твоя, нескінченне звучання твоє.

Згублений Боже! Ти слід, але путь не пуста!

Там, де тобі ворождою розтерзано груди,

ми в наслуханні – природи слухняні вуста.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

14 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ VІІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ VІІІ

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Вас небагато, дитинства далекого друзі,

там, де подосі розкидано в місті сади:

як ми знайшлись і вподобались там, у галуззі,

як гомоніли мовчазно, прийшовши сюди,

наче ягня з говірливим листочком. Нікому

вже не належала наша розрада. Чиє

все це було? Те, що згасло у тлумі людському

і у тривозі тривалого року, чи є?

Мчали повозки, зникали і знов поставали

там, де облога будинків тверда і пустинна.

Що відбувалось у Всесвіті, хто маячів?

Тільки м’ячі, тільки їхні прекрасні овали.

Навіть не діти... Та часом ставала дитина

в тихій знемозі під вічне падіння м’ячів.

                           (Пам’яті Еґона фон Рільке)

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

13 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХVI («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХVI

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Завше нам розкриваний зарання,

Бог – місцина гоєння свята.

Ми є вістря в прагненні пізнання,

Він – усеподільна яснота.

Ні посвяти, ні пожертви навіть

до своїх не братиме світів

там, де Він собі останню павіть

протиставити схотів.

Тільки мертвий п’є

з тих джерел, що нам не перейняти

там, де Боже зволення мерцеві.

Нам одвіку – плюскоти кінцеві.

І у тім інстинктові ягняти –

вчути брязкальце своє.

Між 15 і 19.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

12 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ V («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ V

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

То квітковий мускул анемоні

розхиляє рання лугове,

аж допоки в лона різнотонні

світла горній голос не спливе,

в тиху цвітозірку, де напруга:

мускули в наповненні зачать,

у прийманні доланого пруга

супокій загибелі значáть,

він заледве в силі повернути

листяні закраїни незвані:

ти потуга й присуди покути.

Ми тривання примусу на спиті.

Та коли, в якому існуванні

приймемо, сподівано відкриті?

15.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

11 лютого 2012 року, Київ 

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХII

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Всеперетворення прагни. Вогнем надихайся у днині,

де перетворене сяє, що стишено йтиме у тань;

переднакреслення духу, що вірний земному однині:

він у поривах постави обожнює точку вертань.

Замкнено все нерухоме, то в нім заклякання достоту;

що воно чутиме там, де сторожа і сіра, й німа?

Онде істота тверда споглядає твердішу істоту.

Леле: замірено молот, якого нема!

Той, хто немов джерело, упізнанню впізнаваний досі;

в захваті ведений там, де просвітлено світ понадміру,

де початкові постави торкнулись кінцевих постав.

Діти чи внуки розстань – то просторища срібноголосі,

і перетворена Дафна, що лавром почулась допіру,

хоче, щоб ти коло неї павітром ніжним постав.

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

9 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХVІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХVІІ

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Де, у яких вертоградах блаженства, в повільному плині

тих цвітокелихів росяних, де в пелюстковій тепліні

тихо достигли плоди утішання незнані? Ще доти,

поки на стоптаних луках злиденності їхні щедроти,

може, віднайдеш один. І дивуєшся раз-коло-разу

плодом, його величінню, цілющістю: не спромоглись

нині віднайдений плід відібрати у тебе одразу

ані захланна черва, ні птахи легковажні колись.

Де ті дерева, де янголи в пагіллі, де садівничі,

ті, уповільнені, ті, що плекали колись таємничі,

тихі дерева, що нас понесли, всечужінням налиті?

Чи не змогли ми, ніколи не певні, ми тіні, ми тьмяні,

несвоєчасно достиглі, щоразу в зів’ялім діянні,

знагла порушити щось незворушно байдуже у літі?

Між 15 і 19.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

7 – 8 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХIV («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХIV

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Гляньмо на квіти, що вірні земному, то квіти

дещицю нашої долі позичили, – там

нині в сумирному в’яненні їм шелевіти,

бути однині покутою їхньою нам.

Прагнення лету безмірні. То ми причавили

все надовкіл – там, де наша лежить вагота;

зморні навчителі вічно дитинної сили

там, де довіку дитинна пора золота.

Братиме хтось до глибинного снива однині

чавлені речі: і легітно йтиме, і жде

поза одміною інша одміна у днині.

Там, у цвітінні, йому величання готове,

новонавернений там у спорідненні, де

в павітрах луків сумирливі сестри й братове.

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

5 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХХII («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХХII

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

О, попри долю: буття пречудесні рясноти,

перешумовані в парках, – чи там, на межі,

там, де портали, балкони тримаються доти,

поки під ними завмерлі камінні мужі.

Бронзовий дзвін серцевину щоденно підносить

проти шорсткої буденності – наче нове.

Там, де Карнак, однієї колони задосить:

храми одвічні у вічності переживе.

Падають надміри звільна одвіку й донині,

далі – поквапливо в жовтій, похиленій днині,

там, де у світлі надмірному більшає ніч.

Шал розчиняється стишено, гасне і тане.

Вигини лету в повітрі – де все безнастанне,

там, де ніщо не намарне. Де явлено ввіч.

Між 17 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Тебе, мій скарбе, поночі, в імлі...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Тебе, мій скарбе, поночі, в імлі

заходжуюсь викопувати я.

Всі надміри злиденні й замалі

там, де краса несправджена твоя.

Недовідома стежка. Саме та,

що спізнає пустинний часоплин.

Ти всамотіле серце. Самота

спливає до віддалених долин.

Долонями скривавленими стрів

я піднебесні порухи вітрів,

як пагілля – безмежжя голубе.

Я з простороні всотую тебе,

немов тебе потрощено у сні,

в нестриманому відрухові тіні,

то, світе, розпорошення рясні,

ти з-понад зір у тихому падінні –

неначе ніжна злива навесні.

25.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

1 лютого 2012 року, Київ