СОНЕТ VI
(«Сонети до Орфея». Перша частина)
Він є тутешній? Його у любові
царства обидва зродили. Аби
лагідно гнути галузки вербові,
треба сягнути коріння верби.
Що молоко на столі, що хлібину
годі лишати; це мертвих зове.
Він додаватиме їх у глибинну
ласку повіка, в його низове,
зриме, що там розляглося розлого;
там, поміж рути, між зілля незлого,
буде голублення лету лелек.
Завше подоба його щонайвища,
завше з закутини і з гробовища
славити перстень, наруччя і глек.
Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
22 січня 2012 року, Київ
