* * *
При власних далечах на чати
постав мене, вчувати дай
самотній камінь, добачати
моря самотні; ще бодай
понад річками йти, хоча ти
відлуння голосу хлопчати
обабіч них лишаєш. Дай
пройти краї твої пустинні,
де віють павітри старі
й життів не житих благостині
старе вбрання – монастирі.
Я хочу там забути втому
і бути певним: там, де з дому
ідуть на прощу, там і ти
став на стежину невідому,
щоб за старим сліпцем іти.
14.4.1903, Віареджо
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
30 листопада – 1 грудня 2011 року, Київ