В ЧУЖОМУ ПАРКУ
Borgeby-Gård
Дві стежки ні для кого. В тій ході
примареній тебе веде єдина,
і ти примарний, ти неначе зник;
і раптом заокруглений квітник,
і знов самотній камінь, знов година
читати: «баронеса», а тоді
«Бріте Софі» читати, знов торкати
напівзітерті дати, день і рік.
Чому не йдеш від дальнього кутка ти?
Чи ти себе на сумніви прирік,
на сподівання там, де кожну річ
поймає вільге, темне, берестове?
І що тебе зове до протиріч,
неначе квіти, сонячні братове,
ім’я троянди виграли у грі?
Ти знову тут? Чи дивна мить відкрила,
як миготять метеликові крила
понад високим флоксом угорі?
Липень 1906, Париж
© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.
27 листопада 2011 року, Київ
