Райнер Марія Рільке. «Ти є прийдешнє, вранішні світи...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Ти є прийдешнє, вранішні світи

над рівнями правічності, роса.

Ти півня ранній скрик у небеса,

заутреня, і діва, і яса,

чужинець, матір, помирання. Ти

безмежжя перетворень, ти єси

у горній долі, в горній самоті,

відлеглий, незриданний, наче ті

не вітані незаймані ліси.

Ти тіло перевтілювання, там

останнє слово втаєно чи ні –

ти іншим інший у далечині:

човнам ти берег, човен – берегам.

20.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

28 – 29 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «В ЧУЖОМУ ПАРКУ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

В ЧУЖОМУ ПАРКУ

Borgeby-Gård

Дві стежки ні для кого. В тій ході

примареній тебе веде єдина,

і ти примарний, ти неначе зник;

і раптом заокруглений квітник,

і знов самотній камінь, знов година

читати: «баронеса», а тоді

«Бріте Софі» читати, знов торкати

напівзітерті дати, день і рік.

Чому не йдеш від дальнього кутка ти?

Чи ти себе на сумніви прирік,

на сподівання там, де кожну річ

поймає вільге, темне, берестове?

І що тебе зове до протиріч,

неначе квіти, сонячні братове,

ім’я троянди виграли у грі?

Ти знову тут? Чи дивна мить відкрила,

як миготять метеликові крила

понад високим флоксом угорі?

Липень 1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

27 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Вже в барбарисах визріло багряне...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Вже в барбарисах визріло багряне,

прив’ялі айстри згасли, поготів

той, хто у літі ще не збагатів,

себе не опанує й не догляне.

У тім, хто досі не склепив очей,

рояться роєм видива, що з рою

злинатимуть у темряву, а ще й

злинатимуть у ньому, і старою

його душа ставатиме, ачей.

Безвимірність обмови і світи,

де тихо мерхне полудневий чин;

і ти, мій Боже. Наче камінь ти,

що знов його несе до глибочин.

22.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

25 – 26 листопада 2011 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «… і знову грудень… і грудневі...»

Мойсей Фішбейн

* * *

… і знову грудень… і грудневі

дні, нескінченні і марудні…

і щось по них... і щось по грудні…

і день по дневі, день по дневі…

і знову бачити широку

дорогу, серпень, сад у серпні…

і поза ними дні нестерпні…

і рік по року, рік по року…

25 листопада 2011, Київ

Райнер Марія Рільке. «ВЕЧІР». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

ВЕЧІР

Своє вбрання міняє вечір звільна

там, де старі дерева де-не-де;

твої краї – то просторінь подільна:

той лине в небо, той з небес паде;

ти досі не віддаваний нікому

там, де довкола присмерки густі,

де вічністю покликано зникому

зорю, що піднесеться в чорноті –

непевне видноколо догоря,

твоя пора тремка, велика, стигла,

вона, допоки краю не добігла,

навперемін то камінь, то зоря.

Осінь 1904 (?), Швеція (?)

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

23 – 24 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «САМОТА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

САМОТА

Ця самота – дощі неспинні.

Зринає з моря в сутінкові тіні;

з віддалини, що тане у рівнині,

злинає ввись, до неба дороста

і з неба звільна лине на міста.

Дощить у міжгодинні, всамотіло

все надовкіл без досвіту, де сіра

безвиглядність і там, де кожне тіло

осібне, де розстання і зневіра,

де, люті запозичивши у звіра,

лягати спільно змушені на ложе:

там самота плисти у ріках може...

21.9.1902, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

23 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ТАЙНА ВЕЧЕРЯ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

ТАЙНА ВЕЧЕРЯ

Вони, побіля нього позосталі,

збентежились, побачивши: сливе

зникає він, премудрий, далі й далі,

замкнувшись і чужіючи, пливе.

Його поймає давня самота,

що в ній було спричинювання вчину;

і він бреде й брестиме у ліщину,

і вірних оддалятимуть літа.

Він їх востаннє запросив до столу,

і (наче птаха, що летів додолу)

долоні, що торкалися спрокволу

хлібин, прогнало слово: вперегін

над трапезою горнуться до слова

і виходу шукають. Але він

є всюди, як година сутінкова.

19.6.1903, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

22 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «САМОТНІЙ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

САМОТНІЙ

Як той, що до чужих морів пристав,

я у тутешніх завше наче вдома;

де незліченних днів одвічна втома –

далечина нелічених постав.

В моє лице вкарбовано світи,

ті місяцеві пустища, проте

тут ні чуття не знає самоти,

ні слово, що у просторі росте.

Тут жодній речі зріднення нема,

тій, що з далечини зі мною нині:

вона звіря в далекій батьківщині,

а тут вона від сорому німа.

2.4.1903, Віареджо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

20 – 21 листопада 2011, Київ

Райнер Марія Рільке. «ОСІНЬ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

ОСІНЬ

Це листя лине, лине звіддаля,

неначе в’януть горні вертогради;

неначе заперечення у листі.

Де в зорепадах безбережжя млисті,

у самоту паде важка Земля.

Ми всі падем. Паде рука оця.

Усі падуть у простори бездонні.

Та є один, що на свої долоні

падіння взяв із ніжністю отця.

11.9.1902, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

19 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «НІЧНЕ НЕБО Й ЗОРЕПАД». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

НІЧНЕ НЕБО Й ЗОРЕПАД

Велике небо в пишному яскрінні,

просторища і надміри світів.

Далекі, недоторкані й нетлінні,

близькі й невідворотні поготів.

Паде зоря! До неї, в чорне тло –

і погляди, й сполохані бажання.

Що почалось? Чия межа остання?

Чия вина? Що прощене було?

Серпень 1924, Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

18 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Чи біль, коли новішого пласта...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

* * *

Чи біль, коли новішого пласта

леміш торкнеться, кріплений достоту,

чи біль не добрий? Хто пізнав істоту,

що після неї біль не пророста?

О, скільки болю. Годі спогадать

оте чуття, легке й животворяще?

За всіх воскреслих почуваю краще

і пізнаю́ безмірну благодать.

Осінь 1913, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

17 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Останній болю, увійди у тіло...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

 

* * *

 

Останній болю, увійди у тіло,

непогамовний, пізнаний: колись

я в духові палав, запалахтіло

тепер усе в тобі; переплелись

нескорені конари у паланні,

горю в тобі, вогонь на мене ллють

і огортають пломені захланні,

вгортає пекла нетутешня лють.

Я чистий, без прийдешнього, нема

в огнях страждання – у жахному тливі –

прийдешнього, вогні палахкотливі 

в німотнім серці, просторінь німа.

Той, хто згоряє звільна, – то ще я?

Всі спомини далекі й негучні.

Життя, життя: усе в далечині.

Я сам. І ця вогненна течія.

То зречення. Відмінне від недуг,

відстрочених дитині. То є привід

побільшати. Все звало й шепотіло.

Не йди у те, що здавна блискотіло

Грудень 1926  

(останній запис в останньому нотатнику поета) 

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн. 

15 – 16 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «СПОГЛЯДАННЯ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СПОГЛЯДАННЯ

З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

В деревах пізнаю вітри,

що провійнули в теплій днині

й заторготіли в шибу нині,

вони далекі і пустинні,

такі нестерпні в самотині,

коли ні друга, ні сестри.

Ця буря перепояснила

все надовкіл і напролом

іде крізь ліс, крізь час, де снила

природа вічністю, де сила,

і суть, і безвік – то псалом.

Мале ми прагнемо збороти                       

там, де велике прагне – нас;

коли б ми з тим, що жде навпроти,

до бурі йти були не проти,

почався б наш безмірний час.

Звитяги наші – то дрібниця,

і ми від успіху дрібні.

Не хоче вічне ні клониться,

ані згинатися при дні.

То янгол, що постав борцеві

старозавітному: то мить,

коли для янгола, де біля

пучок напнуто сухожилля,

напнуто струни ті крицеві,

страшна мелодія бринить.

Його зборов той янгол там,

де часто уникав двобою,

і він постав понад добою,

його випростує літам

рука всевладна, та остання

його поразка, сила мсти,

і постання́, і проростання,

що з ними в безмірі рости.

21.1.1901, Берлін-Шмарґендорф

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

8 – 10 листопада 2011 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Переблукавши у житті...»

Мойсей Фішбейн

* * * 

Переблукавши у житті,

скидай старе пальто.

Коли не ждуть ні ці, ні ті,

хіба важливо – хто?

Вже не впізнаване містам

твоє лице бліде.

Коли не ждуть ні тут, ні там,

хіба важливо – де?

5 листопада 2011 року, Київ