Мойсей Фішбейн. «Йому було спогадування солі...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Йому було спогадування солі:

дорогу вкрила всотувана сіль,

і плинна мла спливала і поволі

пливла понад розколини, і голі

віддалини темніли звідусіль,

і тьмяні тіні зоряної хлані

вгортала розпорошена луска,

і палахтіли пломені захланні,

і гасло видноколо на закланні,

і поза ним роздолина пласка

йому являла зела осіянні,

йому було даровано права

вчувати в непізнанному діянні:

поза туманом павітри жнив’яні,

плоди і брості, листя і трава.

6–7 вересня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Він поза видноколом самотів...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Він поза видноколом самотів,

коли в безмірну синяву злетіло

незаймане метеликове тіло,

зникоме, осіянне, поготів

недоторканне, плинна Однина

вгортала тіло синявою, доки

вдивлялися в метелика потоки

мінливими заглибинами дна,

і горнє світло синіх палахтінь

осяяло віддалини пустинні,

і він відчув торкання благостині –

непізнану метеликову тінь.

2–3 вересня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Він бачитиме легшання бджолині...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Він бачитиме легшання бджолині

в тяжінні виногрона, і коли

у більшанні розлийводи, у плині

зволоженої літеплом тепліні

постане перевтілення бджоли,

зникатиме в небесній заметілі

духмяний слід, небесна заметіль

долатиме долини всамотілі,

бджола у перевтіленому тілі

долатиме знемогу, і звідтіль,

де поза млою зоряної хвищі

світитимуться крапельки роси,

де в легшанні долання щонайвищі,

він бачитиме хлань у вітровищі

і мовитиме пошепки: «Проси...»

27–29 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «На всьому, що постало і несло...»

Мойсей Фішбейн

* * *

На всьому, що постало і несло

у глибині недоторканний вітер,

туманна тінь позанебесних літер

позначила сповідане число –

непізнаванне ймення, і чорнів

далекий берег, і палахкотливо

зринало поза темрявою тливо,

і спалахи торкалися човнів,

коли поза віддалинами дна,

коли поза перлиною блідою

він відчував: його понад водою

оповила безмірна Однина.

23–24 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «У духмяні зволожені тіні...»

Мойсей Фішбейн

* * *

У духмяні зволожені тіні,

у туманне свічадо вела

нездоланна принада зела

там, де гони й години сутінні,

і звучало йому багатьма

голосами високе пустиння,

і чекала його благостиня,

і була нескінченною тьма,

видноколо світилось лілово,

незліченне ставало одним:

у пустинні постало над ним

осіянне зволожене Слово.

20–22 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Потойбіч тіні, тьмареного тла...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Потойбіч тіні, тьмареного тла,

поза пташиним подихом пестливо

торкала перевтілюване тливо

недоторканна збільшувана мла,

непізнаванний темний тихоплин

повільно вкрив малі прозорі крила,

яким висока синява відкрила

духмяний цвіт у сяєві краплин,

Один ішов, темніла тепла рінь,

і вже яскріло Місто з-поза ріні,

Один у нескінченному яскрінні

був часточкою пересотворінь.

17–18 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Ще у присмерку жевріє присок...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Ще у присмерку жевріє присок,

поза млою вертання двигтінь,

і гойдає непізнана тінь

тьмяні тіні забутих колисок,

з-поза мли, де шуліка сидів,

де ступали воли винозорі,

де у безмірі падали зорі,

він ітиме до сяйва садів, –

де у павітрах вільгі сади,

де у сяєві камінь і криця,

де осяяне Місто іскриться,

він почує волання: «Суди!»

12–13 серпня 2013 рокц, Київ