четвер, 1 березня 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БОЖЕВІЛЬНІ В САДУ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БОЖЕВІЛЬНІ В САДУ
 Діжон

Ще збереглось незаймане донині
старе подвір’я при монастирі.
Тут мешканцям перерва в часоплині,
вони для існування застарі.

Минуло те, що мусило прийти.
Однині кожна стежка їм відома,
їм зустрічі й розстання – наче вдома
одвічне кружеляння без мети.

Та дехто з них до грядочки поверне
і колінкує вбого, крадькома;
він порухами пестить кількома,
його торкання стримане й химерне

там, де весіння пазелень, і жде,
чи вже ніщо не зблисне і не гряне
там, де троянди сяяння багряне,
загрозливе й надмірне де-не-де,

і він перейде все, що понадміру
дає душі неторкані права.
Він матиме замовчувану віру:
яка сумирна й лагідна трава.

Між 22.8 і 5.9.1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

1 березня 2012 року, Київ

середа, 29 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БОЖЕВІЛЬНІ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БОЖЕВІЛЬНІ

І вони в німотності: останні
забрано перетинки з голів,
гасне та година в наростанні,
коли хтось пізнати їх волів.

До вікна посунули затемна:
знагла все довкола до ладý.
І долоням – суть, земна й поземна,
і серцям піднесеним – недремна
мить молитви, вчути молоду

зелень перекрученого саду,
що в чотирикутнику шумить,
нетутешніх блисків знавши знаду,
що росте й не зникне ні на мить.

Між 22.8 і 5.9.1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

29 лютого 2012 року, Київ

вівторок, 28 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БУДДА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БУДДА

Звіддаля прочанин в осіянні
відчуває краплі золоті;
то неначе царства покаянні
тайни принесли у каятті.

Та при маєстаті брів дебелих
увінчає безуму вінок:
бо належне їм – не там, де келих,
де рясні прикраси для жінок.

Чи пізнає хтось, які то наші
речі переплавлено, аби
образу надати цвіточаші,

стримано-жовтавого й німого,
того, що торкається габи
простору, немов себе самого.

19.7.1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

27 лютого 2012 року, Київ

неділя, 26 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БУДДА У СЛАВІ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БУДДА У СЛАВІ

Сенсів сенс, ядро всіх ядер, далі
замкнений в солодкості мигдаль, –
це твоя до зоряної далі
плоду ніжна плоть: вітає даль.

І тоді є легшання, твоя
шкаралуща в безмірі тоді є
там, де соку сильна течія.
Там, де осіяння добродіє,

де твої сонця над вільгі тіні –
то палахкотіння межове.
Є тобою в тім палахкотінні
те, що всі сонця переживе.

Літо 1908 (до 15.7), Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

25 – 26 лютого 2012 року, Київ

пʼятниця, 24 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. «БУДДА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



БУДДА

Він наче наслухає. Тиша: далі...
Ми зупинились, нам її не чуть.
Він є зорею. Зорі позосталі
навколо нього в темряві течуть.

Він – то є все. Чи справді поміж зір
побачить нас? Чи він того воліє?
Ми, перед ним упавши, замалі є,
він перед нами – зледачілий звір.

Кружляє в ньому те, що надить нас,
мільйони літ нестримно, до нестями.
Він завше поза нашими чуттями,
він там, де нас не чути повсякчас.

Кінець 1905, Медон

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

24 лютого 2012 року, Київ

четвер, 23 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ IV («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ IV
(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Лагідні, знову з’являйтеся звільна
в подиху, знаному тільки на мить,
він у наближенні – хвиля подільна,
він поза вами в суціллі струмить.

О, всеблаженні, всечисті, всецілі,
ви починаєте сяйвом серця.
Стріли, і лук, і поцілені цілі,
в сяянні сплакана усмішка ця.

Годі боління боятися, гирі
треба вертати земній ваготі;
горам вертати і водам у вирі.

Вже легковагі дерева дітвóри
нині важезні у вашім бутті.
Але повітря... але простóри...

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

22 – 23 лютого 2012 року, Київ

вівторок, 21 лютого 2012 р.

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXVІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.



СОНЕТ XXVІ
(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Зграї пташиної роєний грай...
Творена граєм незаймана тайна.
Гра просто неба прегарна і зграйна,
скрики дитинні – у скрикові зграй.

Скрики знічев’я. Неначе ліниво
там у всесвітні пустоти оспалі
(скрики ввіходять, як люди у сниво)
ввігнано їхнього вереску палі.

Де ми? Щоразу вільніші надміру,
наче дракони, що знову на волі,
низько полюємо, всміхнені, кволі,

биті вітрами. – Кричуще допіру,
Боже співучий, полине поволі
й тихо нестиме поставу і ліру.

Між 19 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

21 лютого 2012 року, Київ