МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. ІЗ ЦИКЛУ «ШТУЧКИ». Перша частина.

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН

 
ІЗ ЦИКЛУ «ШТУЧКИ» 

ОПІВНІЧНА БАЛАЧКА

. . . . . . . . . . . . . . . . .
— Грабар незграбно вмиє грабки,
Все погребе у погреби.
— Гра! Пограбовано гроби!
— Там, у гробах, усі до крапки:
Араби, рáбини, раби!
— Аби варнякати. Араб там?
— Не має значення. А раптом?
— Ну, годі. Висновки роби.
— Не тра!.. Чортиськове журі
Нутра воліє, а не трапів.
— Ти на сатрапів трап натрапив?
— Ажур!
— Зажура. Ми в журі.
— А ще ощирені щурі
Щорічно служать Асмодею!
— Щурам ти ще раз дав ідею?
— То щира правда, mon chéri!


CHERCHEZ LA FEMME!

Вуха поцяцьковані,
Груди поцицьковані,
Очі повні повені.

Щéлепи в оскомині,
Думи — дим у комині,
З ними — отако мені!


ХРУНЬ І ДОЩ
(диптих)

І

Заволав хрунь:
— Ти до нас
ринь,
душу не
рань,
о, яка
рунь,
о, яка
рань,
о, яка
рінь!
Гарний був
хрунь.
Бринь-
бринь.

ІІ

Віл волає
до вола,
ну і той собі
вола:
розкажи нам,
брате-хрунь,
ще
про
рінь
і рань,
і рунь!


ПРО ВОБЛУ

Стрíла вобла
одоробла,
заспівала
про бистрінь.
Як та вобла
осто…
геть усім,
кого не стрінь!
____________________

Від автора: Одоробло й подібні до нього не сприймають воблиних спогадів про бистрінь, бо, на відміну од вобли, не мають дитинства, юності, а відтак — здатності спогадувати і, власне, пам'яті (зокрема — історичної).

АВЖЕЖ

Кавалери
вийшли в дамки,
дами
вийшли у тираж,
діти в мамки
просять гамки,
впавши з ліжка,
впали в раж,
дами-дамки-мамки-гамки —
чи отутки, чи отамки
так їм весело, що аж!


ЛІНҐВОМІТОЛОГІЯ

Півкóпи в гамані,
в кишені пів-алтина,
вже зáдруга мені
то грека, то латина,
вже задруга, вже за-
синатиму, адзуськи:
така мені шизá —
балакать по-французьки,
півкопи для сільпо,
балакаєш незле ти,
поїхали, всі по-
рибалим біля Лети,
згадаєм отам-о
латину похоронну,
а рибу оддамо…

ну, як його… Харону.

ВЛАДИМИР ВИННИЧЕНКО. «ТАЛИСМАН». Перевод с украинского, исполнение: МОИСЕЙ ФИШБЕЙН

ВЛАДИМИР ВИННИЧЕНКО

(14 (26).07.1880 — 6.03 1951)

Владимир Кириллович Винниченко (14 (26).07.1880 – 6.03.1951) – украинский прозаик, драматург, политический и государственный деятель. Родился в Елисаветграде. Похоронен в городке Мужен (Франция). Его литературное наследие – золотой фонд Украины. В 1917 году стал членом Украинской Центральной Рады, а затем возглавил Генеральный секретариат (исполнительный орган, правительство, сформированное Украинской Центральной Радой). Владимир Винниченко – автор почти всех деклараций и законодательных актов Украинской Народной Республики (войсками УНР командовал Симон Васильевич Петлюра). В ноябре 1918 года Владимир Винниченко возглавил Директорию – высший орган Украинской Народной Республики (после него Директорию возглавлял С. В. Петлюра). Владимир Винниченко эмигрировал и вместе с женой – Розалией Яковлевной Лившиц – жил сначала в Вене, а затем – в течение 25 лет – во французском городке Мужен. Во время нацистской оккупации Франции Владимир Винниченко был брошен в концлагерь за отказ сотрудничать с нацистами.

ВЛАДИМИР ВИННИЧЕНКО. «ТАЛИСМАН»  

Перевод с украинского, исполнение:
МОИСЕЙ ФИШБЕЙН 

АУДИОЗАПИСЬ: 

Владимир Винниченко. «ТАЛИСМАН» (1-я часть)

Владимир Винниченко. «ТАЛИСМАН» (2-я часть)

Владимир Винниченко. «ТАЛИСМАН». (3-я часть)

Портрет жены – 
Розалии Яковлевны Винниченко-Лившиц.

Работа Владимира Винниченко.

Пісня ВОЛЬФА БІРМАННА у перекладі МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА. «ЗАОХОЧЕННЯ». Das Lied von Wolf Biermann, übersetzt ins Ukrainische von Moses Fishbein. «Ermutigung».

ВОЛЬФ БІРМАНН

(15 листопада 1936)

Wolf Biermann

(15. November 1936)

Вольф Бірманн – один із найпопулярніших німецьких бардів. Народився в Гамбурзі. В 1960-х роках студіював філософію та математику в Берлінському університеті ім. Гумбольдта. В 1970-х роках був одним із найвідоміших в НДР дисидентів. 1976 року політбюро СЄПН позбавило Вольфа Бірманна громадянства НДР.

Вольф Бірманн

ЗАОХОЧЕННЯ

Не дай себе зчерствити

в цей очерствілий час.

Черствих перекришити,

колючих потрощити –

тріщи ти! – легко в нас.

Не дай себе обрати

вовкам у вовчий час.

Властивцям любо грати

у страх – тебе за ґрати! –

а страх той не про нас.

Не дай себе жахнути

у цей жахливий час.

Їм треба – тьху ти, ну ти! –

нам в руки зброю пхнути,

а битві ще не час.

Не дай розпорошити

себе й коштовний час.

О, жартів не лиши ти,

бо нам без них не жити

так, як тобі без нас.

Не треба німувати

У цей німотний час.

Це зілля, це гілля ти

Уздри, щоб їм являти.

Ми їм покажем клас.

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Співає Вольф Бірманн:

Wolf Biermann

Ermutigung

Du, lass dich nicht verhärten

in dieser harten Zeit.

Die allzu hart sind brechen,

die allzu spitz sind stechen

und brechen ab sogleich.

Du, lass dich nicht verbittern

in dieser bittren Zeit.

Die Herrschenden erzittern -

sitzt du erst hinter Gittern -

doch nicht vor deinem Leid.

Du, lass dich nicht erschrecken

in dieser Schreckenszeit.

Das wollen sie bezwecken,

dass wir die Waffen strecken

schon vor dem großen Streit.

Du, lass dich nicht verbrauchen,

gebrauche deine Zeit.

Du kannst nicht untertauchen,

du brauchst uns und wir brauchen

grad deine Heiterkeit.

Wir wolln es nicht verschweigen

in dieser Schweigenszeit.

Das Grün bricht aus den Zweigen,

wir wolln das allen zeigen,

dann wissen sie Bescheid.

АЛЕКСАНДЕР РОДА РОДА в перекладі МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА. НА КЛАДОВИЩІ У ҐРАЦІ

Александер Рода Рода

Alexander Roda Roda

(1872 – 1945)

НА КЛАДОВИЩІ У ҐРАЦІ

За крицевими огорожами у Ґраці на кладовищі

Марії-Терезії лицарі з-поміж мерців найвищі,

від майора та генерала до найменшого чинодрала

лежить упокоєна братія,

наказано – то й повмирала;

сиві панове пенсіонери,

графа Радецького бойові друзяки,

знані армійські нетеси, відчайдухи і зарізяки,

шибайголови й голови вчені,

стратеги, лупії, солдати,

одним рядочком – хоробрі хорвати

Маройчіч, Родіч, Крівічіч.

Вітер не витер золота літер,

всюди гранітні корони, багнети,

леви, гармати, мечі, еполети,

плющем перевито знаки війни,

троянди, герань, пересохлі букети

і поміж них бур’яни.

Коли якоїсь-то днини, припустимо, біля каплиці,

зволивши перервати життя своє неземне,

вірним слугам постане на ірландській гнідій кобилиці

Франц-Йосиф Перший, то, поставши, як ревоне:

ану, підйом, припинити цей сонний шерех,

і гаркне: струнко, і муштрує гнилі полки,

і кинуться шикуватися покійнички в довгий шерег,

не встигаючи позбирати порохняві свої кістки!

Він тихо шушука і ніжно сюсюка,

але на службі – ну просто звірюка.

І почнеться товкотнеча, гуркотнеча, клопотнеча,

біганина, штовханина, шарпанина, грюканина,

цокотнеча, стукотнеча,

колотнеча, стусанина, всі – у шерег, ну і днина!

Як він захотів – солдати померти раді;

як він захотів – то поготів

раді стояти при повнім параді

напоготів.

Фельдмаршали, як завше, праві,

лівіше – генералітет, а там – полковник і корнет,

все згідно рангів і анкет,

як на плацу, не у виправі.

Прокаже кайзер слова належні:

“Фельдмаршале, всі ви ледачі лежні!“

Коли вже Сам починає довбати – які ж дебати?

Пам’ятаючи субординацію і затямивши слово “війна“,

скаже фельдмаршал: “Ви маєте рацію,

ми заснули й забули про націю,

бо староавстрійська слава тепер на вагу лайна“.

Та кайзер почує тут профанацію,

що їй ламаний шеляг ціна.

І матір мою поховано в Ґраці,

праворуч – капітан фон Любен Боніфацій,

ліворуч – то Шрайнер, майор, гусар,

баламут, баляндрасник, ще той екземпляр;

а там – полковник-артилерист.

Отаку вже матуся має

затишну партію в віст.

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн. 

____________________

Александер Рода Рода (1872 – 1945) – австрійський поет. Справжнє ім’я – Шандор Фрідріх Розенфельд. Народився у Словенії. 1938 року еміґрував до США.

Ґрац – головне місто Штірії (Австрія).

Мойсей ФІШБЕЙН. 1954

Мойсей ФІШБЕЙН

1954

Щойно розтало. І знову промерзло.
При керогазі горлали про мерзо,
Тільки про мерзо горлали вони.
Двічі вдова, прибиральниця Ліда
Заміж виходила за інваліда
Праці, в’язниці, водяри, війни.

Через дорогу було поховання.
Вєня помер. Похмеляється Ваня.
Вєні до фєні, а Вані наллють.
Перед очима було хилитало.
Щойно промерзло. І знову розтало.
Це викликáло Іванову лють.

Ваня подумав: „Невже похмелюся?”
Ваня подумав: „Не Ліда, а Люся”.
Ваня подумав: „Це скільки ж погод!
Мерзло, розтало, і знову розтане...
Все в цьому Всесвіті безперестанне”.
Йшов п’ятдесят-післясталінський год.

24 – 26 квітня 2000 р., Erding

Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/26.wma

Мойсей ФІШБЕЙН. ПЕРЕСАДКА. 1948

Мойсей Фішбейн

ПЕРЕСАДКА. 1948

Битий шаг переказали,
Чутку переповіли,
Перелюднені вокзали,
Перелатані чохли,
Перев’язана валіза,
Переплутані купе,
Ржаве звалище заліза,
Перевтілення скупе,
Дрібка солі, оковита,
Переселення, юрба.
Мла, снігами оповита.
Три гудки з-поза горба.

5–8 лютого 1998 р., Altenerding
__________
Шаг (шеляг, гріш) – дрібна монета.

Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/25.wma

Мойсей Фішбейн. «Десята ранку. І квиток без дати...»

Мойсей Фішбейн

* * *

                          Русланові Нижнику

Десята ранку. І квиток без дати.
І поміж оксамиту запинал
Твоє кіно. Старий кіножурнал.
І місце №. І у пíтьмі ждати.
І промайнуть позаторішні Штати.
Екстериторіальний карнавал.
Кіножурнали короткотривалі!
Хитливі паралелі. Фестивалі.
Далекі хвилі. Воля. Тралі-валі.
Індонезійський церемоніал.
Осяяння розкриленого лева.
Але квиток без дати. Це не ти.
Повільно порошіє: королева,
Троянди, площа, сфера кришталева…
І місце №… №… Не знайти.

12 —13 січня 1998 р., Altenerding

Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/31.wma