Мойсей Фішбейн. «Досі смакує скоринка черства...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Досі смакує скоринка черства,

Досі лежить недосяжна верства,

Ондечки нота – одна, неповторна,

Поміж дерев помирає валторна,

Ондечки леготи, сон божества,

Тепла жорства і кульбабовий рай,

Грай же, валторно, воскресни і грай,

Станьмо до раннього раю на чати

І почнемо, як хотіли почати –

Лагідно й тихо почати на „драй” –

Де за деревами, поміж зелá,

Ондечки нам не обіцяно зла,

Ондечки ще не поплутано дати,

Ондечки ще не судилося ждати

Зимної мли, де холодна зола.

2005 р., Київ

Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/32.wma

АЛЬФРЕД ЛІХТЕНШТАЙН у перекладах МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА. Die Gedichte von Alfred Lichtenstein, übersetzt ins Ukrainische von Moses Fishbein.

Альфред Ліхтенштайн

Alfred Lichtenstein

(1889 — 1914)

Альфред Ліхтенштайн (1889 — 1914) — німецький поет-експресіоніст. Народився в Берліні. Під час Першої світової війни загинув у боях на Соммі (Франція).

ПРИСМЕРК

Гладкий хлопчак гигоче до ставка.
Гілляччя вітрюгана заловило.
Пополотніло небо голяка,
Збіліло, мов заляпане в білило.

Кульгавиці, радіючи життю,
Волають і воліють поспішати.
Русявий віршник робиться тю-тю.
Почерез даму шпортання лошати.

До ’дної шиби липне черевань.
Гладуха чуха вуха гольтіпаки.
Жде клоуна взувачка до взувань.
Коляска ляска. Лаються собаки.


КОНЦЕРТ

Вслухаються оголені стільці,
Немов жахіття десь наприкінці.
На деяких – один чи то одна.

Зелена панна книжкою блука.
І онде хтось шука носовика.
І чоботи у залишках лайна.

Старий пускає з рота хропача.
Хлоп’яга вп’явся і вивча дівча.
Де ґудз матні – хлопчиськова рука.

І голова на комірі, й щомент –
Де на кону поважний інструмент –
Ця постать, і рухлява, й ворухка.

І хрип. І рип.

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

**********

Alfred Lichtenstein

Die Dämmerung

Ein dicker Junge spielt mit einem Teich.
Der Wind hat sich in einem Baum gefangen.
Der Himmel sieht verbummelt aus und bleich,
Als wäre ihm die Schminke ausgegangen.

Auf lange Krücken schief herabgebückt
Und schwatzend kriechen auf dem Feld zwei Lahme.
Ein blonder Dichter wird vielleicht verrückt.
Ein Pferdchen stolpert über eine Dame.

An einem Fenster klebt ein fetter Mann.
Ein Jüngling will ein weiches Weib besuchen.
Ein grauer Clown zieht sich die Stiefel an.
Ein Kinderwagen schreit und Hunde fluchen.

Das Konzert

Die nackten Stühle horchen sonderbar
Beängstigend und still, als gäbe es Gefahr.
Nur manche sind mit einem Mensch bedeckt.

Ein grünes Fräulein sieht oft in ein Buch.
Und einer findet bald ein Taschentuch.
Und Stiefel sind ganz gräßlich angedreckt.

Aus offnem Munde tönt ein alter Mann.
Ein Jüngling blickt ein junges Mädchen an.
Ein Knabe spielt an seinem Hosenknopf.

Auf einem Podium schaukelt sich behend
Ein Leib bei einem ernsten Instrument.
Auf einem Kragen liegt ein blanker Kopf.

Kreischt. Und zerreißt.

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. EXODUS

Мойсей ФІШБЕЙН

EXODUS

                            Авіві Фішбейн

Усі марноти, всю мороку

забувши там, де пилюга

це кара горлу, кара оку,

побачу Діву карооку,

ту, що вклоняється Пророку,

ту, що до ніг Йому ляга

того незгаданого року,

побачу юрмище, нівроку,

(в досвітній пíтьмі повно зграй),

воно іде поволі з краю

(а я отам, я онде, скраю),

де мла ховає горню зграю,

де ні джерел, ні водограю,

де спрага (онде я згораю),

заграй, кінóре мій, заграй

там, де одвіку і донині

я йду, заграй мені, аби

ранкові роси лебедині,

гроза і зéла в літній днині,

Ріка... і Схили... й теплі дині... –

з-поза блакитної габи.

17 – 18 січня 2005 року, Київ

____________________

Кінóр – найдавніший арфоподібний музичний інструмент («Арфа Давидова»).

Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/17.wma

ГУҐО ФОН ГОФМАНСТАЛЬ у перекладах МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА. Die Gedichte von Hugo von Hofmannsthal, übersetzt ins Ukrainische von Moses Fishbein.

Гуґо фон Гофмансталь

Hugo von Hofmannsthal

(1874 — 1929)

Гуґо фон Гофманcталь (1874 — 1929) — один із найвідоміших австрійських поетів та драматургів. Народився й помер у Відні. Вже в 25 років був визнаним майстром. 1906 року розпочав співпрацю з композитором Ріхардом Штраусом. Разом із режисером М. Рейнгардтом заснував Зальцбурзький фестиваль.

ПОЕЗІЇ

З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

ЖИТТЄВА ПІСНЯ

Нащадок на орлиці,

На пави, на ягня

Це миро умерлиці

Нехай собі міня!

Покійники без тіні,

Верхів’я в далечіні

Йому такі ж безцінні,

Як рухи танцівниць!

Усміхнено крокує,

Гризоти шкереберть,

Бо всує пророкує

Життєва брижа: смерть!

Подалі і побіля

Притулок і привілля,

І ляже кожна хвиля

Безріднику до ніг.

Несе його бджолина

Родина і гойда;

І співами дельфіна

Окрилена хода:

І все його вітає,

І всюди ряснота є.

І сутінь огортає

Цю днину пастуха!

Тож миро умерлиці

Хай весело міня

На пави, на орлиці,

А також на ягня:

Всміхається коневі, —

І легко день по дневі

Несуть його життєві

Провалля і сади.

КОРАБЕЛЬНИЙ КОК, В’ЯЗЕНЬ,

                   СПІВАЄ:

Без родини тижні й тижні

Тут конаю від обиди;

Ще й готую дивовижні

Для мучителів обіди.

Швиргонули диво-рибу,

Видно все її очищу,

Найніжніше сотворіння

Закатруплю і очищу.

Маю вбити, ще й покласти

Найгострішої присмаки,

Найжирнішої омасти

Для садюги-розумаки.

Та коли я тут перцюю,

Щось перчу і щось мусолю,

Поміж пахощів нестерпно

Рине марення про волю!

Без родини довгі тижні

Тут конаю від обиди!

Ще й готую дивовижні

Для мучителів обіди!

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

ФРАНЦ ҐРІЛЬПАРЦЕР у перекладі МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА

ФРАНЦ ҐРІЛЬПАРЦЕР

(Franz Grillparzer)

(1791 — 1872)

ДО КНЯЗЯ МЕТТЕРНІХА

Ти, князю, тільки задля нас

Гаруєш, далебі;

А що відтак чекає нас,

Нам через рік покаже час, —

Ми дякуєм тобі.

Задовгий мир маніжить нас,

Від нього всі слабі;

Ти нам даєш перепочить

Від того миру кожну мить, —

Ми дякуєм тобі.

А закордон довбає нас,

Я глухну в тій клятьбі,

Але не дав біді зайти,

Всіх оподаткувавши, ти, —

Ми дякуєм тобі.

Це не обтяжливо для нас,

Так легко на горбі;

Ти дав нам позику, і ти ж

Від нас отримаєш платіж, —

Ми дякуєм тобі.

Лихвар пихато вп’явся в нас,

Нам затишно в юрбі;

Банкрути рівні щодо скрут,

Авжеж, держава теж банкрут, —

Ми дякуєм тобі.

Селянам весело, у нас

Простóлюд у гульбі;

Село врятоване гуля,

Ти дав іспанцям короля, —

Ми дякуєм тобі.

Ти єзуїтом став у нас,

Пишаєшся в божбі;

Хто заощаджує думки —

Працює легко, залюбки, —

Ми дякуєм тобі.

Прошу, на себе ти поглянь;

Даруй, то обалдуй

Очеретину гарну хвать,

А дудку годі змайструвать, —

Отож — майструй і дуй.

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

____________________

Франц Ґрільпарцер (1791 — 1872) — австрійський драматург, поет, прозаїк, один із основоположників нової австрійської літератури. Народився й помер у Відні. П’єсу Франца Ґрільпарцера «Горе брехунові» (у перекладі Леся Курбаса) 1918 року виставляв київський Молодий театр.

Мойсей Фішбейн. «Юга колихлива довкола вола...»

Мойсей Фішбейн

* * *

                                     Леонідові Череватенку

Юга колихлива довкола вола,
довкола долини, довкола дороги,
довкола розколин, дорога вела
до світлого тла, колихалися роги,
пливло видноколо, суха ковила
його лоскотала, солона луска
вгортала дорогу, тоді в огортанні
здавалось волові, долина пласка,
долина сліпуча, півтони гортанні
знаходили прихисток, тінь колоска,
попереду мріли покручений шов
посохлого річища, спалена крона,
здавалось волові, допіру пройшов
цією долиною Бог виногрона,
у тливі зникали сліди підошов,
сяйнуло, сліпуче осяяло двох,
долину, вола, що плуганився кволо,
де коло розколини чортополох,
коли окропив колихке видноколо
цей Бог виногрона, заклечаний Бог.

17 – 19 січня 1998, Altenerding

Читає автор: http://maysterni.com/mp3/mojsej/46.wma

ЛУЧІАН БЛАҐА в перекладах МОЙСЕЯ ФІШБЕЙНА

ЛУЧІАН БЛАҐА

Lucian Blaga

(1895 – 1961)

З румунської переклав Мойсей Фішбейн

ПЕС ІЗ ПОМПЕЇ

Я зрів у Помпеї прадавнього пса —

в матерію смерті вкарбоване тіло.

Роки проминали — воно не зотліло,

бо так захотіли колись небеса.

Шукав порятунку, добігши до брами,

у ночі, що впала з пекельних небес,

пеклó хмаровище, й ошкірився пес,

і згаснув, кусаючи присок зубами.

Я зрю тебе, Боже, — вогонь і свинець,

що ринуть на мене крізь браму відкриту

з пекельних небес, несучи рішенець.

Врятуюся тільки до брами. А там

тебе я кусатиму, попеле світу,

лишивши в тобі свій відбиток вікам.

МАГІЧНИЙ МІСЯЦЕВИЙ СХІД

Це вічно так. Одвіку і донині.

В чеканні наслухаю чорну хлань,

та перервавши довгі дні чекань,

нестримно сходить місяць в далечіні.

Весь небозвід опівночі в тремтінні,

десь поруч — вежі, скирти, тінь, ріка,

та знявши з краю темряву, тремка

зоря мене стрічає у долині.

У світлі горнім гори ці крихкі.

Богів фортеця із очей дитини

розпалася так легко на шматки,

немов старого шовку білина.

Матеріє свята! Лиш відзвук лине

й до мого слуху ледве долина.

____________________

Лучіан Блаґа (1895 – 1961) – румунський поет, перекладач, драматург, журналіст, дипломат, філософ. Одна з найвизначніших постатей румунської культури ХХ століття. 1936 року обраний до румунської Академії. У повоєнній Румунії перебував у соціальній та культурній ізоляції. 1956 року Лучіана Блаґу висунуто на здобуття Нобелівської премії від Франції та Італії, але комуністичне керівництво Румунії, що вважало поета "буржуазним ідеалістом",  зашкодило розглядові його кандидатури. До 1962 року літературні твори Лучіана Блаґи в Румунії не публікували.