Ґалактіон Табідзе. «БЛАКИТЬ ЧИ ТРОЯНДА У ПÉРСТІ». З грузинської переклав Мойсей Фішбейн

Ґалактіон Табідзе

(1892–1959)

БЛАКИТЬ ЧИ ТРОЯНДА У ПÉРСТІ

Матінко Божа, сонце Маріє!

Наче по зливі троянда у пéрсті,

стежка буття – у серпанкові мріє

горня блакить, височини розверсті.

Темрява в горах розколини вгорне,

ранок торкатиме шиби віконні,

попри безсоння похмільне і зморне

вранішню втому нестиму іконі.

Попри безсоння похмільне і зморне

вчує молитву натомлене тіло,

сяйво Сіоні осяє і вгорне,

білі одіння яскрітимуть біло.

Тихо промовлю: вертаю, неначе

ранений лебідь у снах вертограду.

Струджені руки, страждання юначе, –

глянь і відчуй насолоду й розраду!

Глянь і блаженствуй! Були на осонні

роси й фіалки моїми очима –

тими, що нині похмільні й безсонні,

тими, де сльози і мста незлічима.

Вчуй насолоду! Невже в дожиданні

нині поетове плем’я незгинне?

Чує душа молитви пожадані

і коло тебе метеликом гине.

Де моя мста, що без неї згораю?

Де задля щастя душа мені дáна?

Я, наче Данте, позбавлений Раю,

Пекло пізнала душа незриданна!

Ляже дорога жахна і остання,

там, за примарою смертної тіні,

там, на прощальнім причасті розстання

ти не осяєш години сутінні.

Схрещені руки, вуста занімілі,

мчатимуть коні баскі й норовливі,

звільна в останнім безсонні й похміллі

ляжу в могилу при горньому тливі.

Матінко Божа, сонце Маріє!

Наче по зливі троянда у пéрсті,

стежка буття – у серпанкові мріє

горня блакить, височини розверсті.

1917

© З грузинської

переклав Мойсей Фішбейн

_______________

Персть — земля, земний порох, прах.

Сіоні (სიონი) — головний храм Тбілісі, один із двох головних храмів Грузії, названий на честь Сіонської гори і освячений в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці.

Примітки перекладача.

Ґалактіон Табідзе. «Сонце у тепліні...». З грузинської переклав Мойсей Фішбейн

Ґалактіон Табідзе

(1892–1959)

* * *

Сонце у тепліні, сонце у тепліні,

Пресвятий Ґраалю, в молитвáх теплінь.

Плинь, ласкаві крила в літеплі нетлінні,

в літеплі й тепліні плинь до мене, плинь.

Плинь понад боління, над гірке й полинне,

світлим духом тихо в сутіні явись,

і світання звільна звідусіль полине,

і душа невинна линутиме ввись.

Час малює кров’ю всі шляхи навколо,

буревій не знає жодного жалю,

відверни від неї це смертельне коло,

сонце у тепліні, пошепки молю.

1915

© З грузинської

переклав Мойсей Фішбейн

Ніколоз Бараташвілі. «Споконвічну, неземну...». З грузинської переклав Мойсей Фішбейн

Пам’яті великого грузинського співака 

Гамлета Ґонашвілі присвячую цей переклад.

Мойсей Фішбейн

Ніколоз Бараташвілі 
(1817–1845) 

* * *

Споконвічну, неземну

синю барву не мину,

я в небесний синій літ

закохався з юних літ.

Кров холоне, а мене

синя барва не мине,

я не стріну і не стрів

інших любих кольорів.

Безмір синяви – ачей,

небеса твоїх очей,

він проміниться мені

у небесній глибині.

Дума – мрія і зачин

тих небесних височин,

я дивився в синій став

і у синяві розтав.

В синім небі вічна тань,

ані сліз, ані вертань,

між небесної роси

згаснуть рідні голоси.

Тінь могильного зела

вгорне вивітрена мла,

але променем ясним

синє небо завше з ним.

1841 

© З грузинської

переклав Мойсей Фішбейн