Мойсей Фішбейн. «Коли поза краплиною роси...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Коли поза краплиною роси

оповили пересмуги сутінні

зелене тло зволоженої тіні,

навколо нього згасли голоси,

він обіймав незаймане живло,

метеликові снива, і пташину

височину, і кожну порошину,

і все, що поставало і жило,

і прохолода ринула згори,

у темряві шелéснули дерева,

і лагідна рука Проводирева

торкнулася коріння і кори.

27–28 вересня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Постали плинні видива домів...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Постали плинні видива домів

йому поза пелюсткою малою,

і синява постала поза млою,

і виднокіл у синяві димів

там, де було вселегшання і де

у сяєві сповіданого краю

воно несло в собі небесну зграю

і просторінь, якою він іде,

і ці духмяні павітри, і ці

цвітіння, де заквітчана корона,

ці зела, і плоди, і виногрона,

і це тепло в медах і молоці.

23 вересня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Незнаними віддалинами дна...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Незнаними віддалинами дна

сумирно снили хвилі прикінцеві,

над ними в колихливому вінцеві

пливла недоторканна Однина,

вона у Нескінченному несла

в самій собі віддалини глибинні,

які являли грону і хлібині

зникому тінь забутого весла,

Один відчув появу кажана,

коли зникали виміри і міри

там, де його розпеченої шкіри

торкатиметься крапля крижана.

20–22 вересня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Де розкрилені тіні ячать...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Де розкрилені тіні ячать,

коли тло пізнає прохолоду,

наближалося явлення плоду

в тишині яблуневих зачать,

видноколо пливло, Однина

огортала півтони гортанні,

і постали йому в огортанні

тьмяні тіні джерельного дна

в нескінченному плині, тоді

він лишився в нетлінному дневі,

де повільно пливли полудневі

голоси у джерельній воді.

15–17 вересня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Ясна всепáзелень постала...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Ясна всепáзелень постала,

коли лягло в духмяну тінь

високе світло блискотінь

тисячогранного кристала,

перелітаннями бджоли

плоди у літеплові снили,

далекі зела ждали сили,

коли зволожувані схили

було заклечано, коли

минала злива і по зливі

всеперевтілення пливло,

коли його в нетлінне тло

несли свічада колихливі.

12–13 вересня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Йому лягли сузір’я на долоні...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Йому лягли сузір’я на долоні,

і незліченні хлані холодів,

нетлінні хлані в зоряному лоні

являли безмір, він оволодів

непізнаною тінню часоплину

і пестив поза тінню часоплин,

він пестив кожну зоряну краплину

і поринав у сяєво краплин,

туди, де не спогадувано жодні

мализни, де всебільшання тече,

і Однина прачорної безодні

лягала на оголене плече.

8–9 вересня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Йому було спогадування солі...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Йому було спогадування солі:

дорогу вкрила всотувана сіль,

і плинна мла спливала і поволі

пливла понад розколини, і голі

віддалини темніли звідусіль,

і тьмяні тіні зоряної хлані

вгортала розпорошена луска,

і палахтіли пломені захланні,

і гасло видноколо на закланні,

і поза ним роздолина пласка

йому являла зела осіянні,

йому було даровано права

вчувати в непізнанному діянні:

поза туманом павітри жнив’яні,

плоди і брості, листя і трава.

6–7 вересня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Він поза видноколом самотів...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Він поза видноколом самотів,

коли в безмірну синяву злетіло

незаймане метеликове тіло,

зникоме, осіянне, поготів

недоторканне, плинна Однина

вгортала тіло синявою, доки

вдивлялися в метелика потоки

мінливими заглибинами дна,

і горнє світло синіх палахтінь

осяяло віддалини пустинні,

і він відчув торкання благостині –

непізнану метеликову тінь.

2–3 вересня 2013 року, Київ