Мойсей Фішбейн. «Він бачитиме легшання бджолині...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Він бачитиме легшання бджолині

в тяжінні виногрона, і коли

у більшанні розлийводи, у плині

зволоженої літеплом тепліні

постане перевтілення бджоли,

зникатиме в небесній заметілі

духмяний слід, небесна заметіль

долатиме долини всамотілі,

бджола у перевтіленому тілі

долатиме знемогу, і звідтіль,

де поза млою зоряної хвищі

світитимуться крапельки роси,

де в легшанні долання щонайвищі,

він бачитиме хлань у вітровищі

і мовитиме пошепки: «Проси...»

27–29 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «На всьому, що постало і несло...»

Мойсей Фішбейн

* * *

На всьому, що постало і несло

у глибині недоторканний вітер,

туманна тінь позанебесних літер

позначила сповідане число –

непізнаванне ймення, і чорнів

далекий берег, і палахкотливо

зринало поза темрявою тливо,

і спалахи торкалися човнів,

коли поза віддалинами дна,

коли поза перлиною блідою

він відчував: його понад водою

оповила безмірна Однина.

23–24 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «У духмяні зволожені тіні...»

Мойсей Фішбейн

* * *

У духмяні зволожені тіні,

у туманне свічадо вела

нездоланна принада зела

там, де гони й години сутінні,

і звучало йому багатьма

голосами високе пустиння,

і чекала його благостиня,

і була нескінченною тьма,

видноколо світилось лілово,

незліченне ставало одним:

у пустинні постало над ним

осіянне зволожене Слово.

20–22 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Потойбіч тіні, тьмареного тла...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Потойбіч тіні, тьмареного тла,

поза пташиним подихом пестливо

торкала перевтілюване тливо

недоторканна збільшувана мла,

непізнаванний темний тихоплин

повільно вкрив малі прозорі крила,

яким висока синява відкрила

духмяний цвіт у сяєві краплин,

Один ішов, темніла тепла рінь,

і вже яскріло Місто з-поза ріні,

Один у нескінченному яскрінні

був часточкою пересотворінь.

17–18 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Ще у присмерку жевріє присок...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Ще у присмерку жевріє присок,

поза млою вертання двигтінь,

і гойдає непізнана тінь

тьмяні тіні забутих колисок,

з-поза мли, де шуліка сидів,

де ступали воли винозорі,

де у безмірі падали зорі,

він ітиме до сяйва садів, –

де у павітрах вільгі сади,

де у сяєві камінь і криця,

де осяяне Місто іскриться,

він почує волання: «Суди!»

12–13 серпня 2013 рокц, Київ 

Мойсей Фішбейн. «Половина світла, половина...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Половина світла, половина

темноплину тихо йтиме в тань,

литимуться звільна темні вина,

тьмарена розколина левина

з-поза мли не знатиме вертань

там, де млисто мрітимуть яскині,

і сумирно ждатиме Один

подиху і слова благостині,

ждатимуть віддалини пустинні

благостині гонів і годин,

просторінь палатиме, довкола

ні зела, ні плоду, ні води,

і брестиме юрмище спроквола,

і Один за плином виднокола

владний голос чутиме: «Веди!»

10–11 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Звільна злетіла ясна порошина...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Звільна злетіла ясна порошина

світлих віддалин, а далі текла

в недоторканному плині тепла

поза джерелами спрага пташина,

і поза тінню пташиного тіла,

поза теплінню пливла ковила,

і в нескінченне теплінь повела

тінь порошини, що звільна злетіла,

і споглядали злітання раптове

в синяві зграї небесних родин,

до голосів дослухáвся Один:

кликали в небо небесні братове.

9 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «У снігах ні дороги, ні дому...»

Мойсей Фішбейн

* * *

У снігах ні дороги, ні дому,

голоси замела заметіль,

білий безмір завії, звідтіль

він шукатиме путь невідому,

де чорніє ранкова зола

і синіють роздолини млисті,

коли світиться синява в листі,

у вологому плині зела,

там, де сяєво синяви й де

понад синяву й поле полинне

осіянний метелик полине –

там Один поза хвищами йде.

7–8 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Де спалена спекотою дотла...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Де спалена спекотою дотла

пустеля тихо дихала у спину,

юрму непізнаванну і неспинну

торкнула тінь далекого житла

у сяєві зволоженої плоді,

у крапельках ранкової роси,

недоторканні горні голоси

бриніли у ранковій прохолоді

і у джерелах мали повториться,

в сіянні плоді, в шелесті зела,

там, де юрму крізь безмір повела

пряма Проводирева патериця.

5-6 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Ні джерела, ні пагілля, ні трав...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Ні джерела, ні пагілля, ні трав,

ні забрості, ні вицвіту, ні плоду,

Один відчув раптову прохолоду,

коли з-поза віддалини заграв

незнаний хтось мелодію пустиння,

і юрмище у безмірі брело,

коли на неспогадуване тло

зійшла зорею горня благостиня,

у присмерку згасали голоси,

височина несла небесну зграю

над сяєво сповіданого краю

у краплі вечорової роси.

2–3 серпня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Ані вина, ні виногрона...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Ані вина, ні виногрона,

ні виноградника, ні саду,

і заповідана свічаду

віддавна тьмарена корона,

затіння горнього крила

лягло на вивітрені схили

там, де юрма губила сили

і тими схилами брела,

ні виногрона, ні зела,

на неї сунула спроквола

пустеля з-поза виднокола,

її пустелею вела

височина Проводиря, –

уздріли: вщухли горні хвилі,

і на сумирнім небосхилі

зійшла сповідана зоря.

1–2 серпня 2013 року, Київ