Мойсей Фішбейн. «Коли зійшла сповідана зоря...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Коли зійшла сповідана зоря,

глибинами світилися моря,

безокрай був до небокраю синій,

і синява текла у чорноту

і з неї опускалася на ту

сумирну днину злагоди і скиній,

де павітри торкалися води,

де в пазелені сяяли плоди

і падали додолу, повні соку,

і вільга тінь лягала на сади,

коли Один повільно йшов сюди

крізь чорноту і синяву високу,

що звільна оберталися на тло,

в роздолині осяяння було,

червоними леліточками глоду

роздолина світитись почала, –

коли зоря торкнулася чола,

чоло відчуло горню прохолоду.

30–31 липня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Це пульсування безлічі краплин...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Це пульсування безлічі краплин

там, де правічний безмір часоплину.

Тремтливу невпізнавану краплину

несе у нескінченне часоплин.

А у краплині падали сніги,

перелітали віхоли грудневі,

і все довкола ждало день по дневі

приходу празникової снаги,

світилися прикраси ялинкові,

засяяло засніженим світам

те свято світле й сріберне, і там

дивилось немовля у сповиткові

крізь плівочку краплини: часоплин,

і цей правічний безмір часоплину

несе у нескінченне ту краплину,

де свята ждуть, між безлічі краплин.

29 липня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «У пазолоті легшали хати...»

Мойсей Фішбейн

* * *

У пазолоті легшали хати,

у павітрах, у пазелені вгору

злітали звільна в нескінченну пору

заклечаної синяви, а ти,

пізнавши насолоду ваготи,

тяжіння хвилі, каменя і грона,

вчуватимеш, як легшатиме тінь

вологих весняних переплетінь,

і осяйна небесна охорона

тебе оповиватиме, а ти

вчуватимеш, як легшатиме тіло,

що з пазолоті в синяву злетіло, –

у синяві заклечано хати.

27 липня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Ярмаркувала гамірна юрма...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Ярмаркувала гамірна юрма.

Заграли музиканти ярмаркові

веселої сліпому жебракові,

його плече торкнулося ярма,

коли оповила теплінь, коли

йому в обличчя дихали воли,

які сюди приходили щороку,

долаючи роздолину широку

у літеплові, прóливнях тепла,

і пазолоть у павітрах текла

і в літеплі торкала горні лиця,

аби в незнаній днині перелиться

у просторінь розплавленого скла,

бо з-поза нього хтось того волів,

у літеплові юрми ярмаркові,

веселої заграли жебракові,

сліпий Пророк торкається волів.

25 липня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Віддалина у білому лежала...»

Мойсей Фішбейн

* * *

Віддалина у білому лежала.

На білий сніг лягала чорна мла.

Завіхтирило. Віхола мела

там, де зникала горлиця мала

у білині безмірного кружала,

коли з-поза потьмареного тла

спалахували марення дороги

про тливо, що розгойдувало роги

знесиленого спекою вола

там, де його дорогою вела

принада колихливого ромена,

там, де тепер між гонів і годин

крізь віхолу і млу ішов Один,

поклавши ветхе рам’я на рамена.

23–24 липня 2013 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «... лежав коло потоку горілиць»

Мойсей Фішбейн

* * *

... лежав коло потоку горілиць.

На плин лягали тіні горніх лиць

і тіні крил, і кожне горнє тіло

від нього віддалялося, коли

в роздолині плуганились воли,

коли за небокраєм палахтіло,

спалахувала кожна горня тінь

і гасла звільна між палахкотінь,

у гуркотові горньої яси.

Він шепотів у тім палахкотінні:

«Вгорни мене в повільні горні тіні,

у те, що плине там, де Ти єси».

6 липня 2013 року, Київ