Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Чи сузір’я «Вершником» назвали?

Онде нам карбовано не все:

то земна погорда. То навали

іншого, що носиться й несе.

Існування жилава природа:

пожене, приборкає, гойдне.

Кручена стежина ніжнорода

в далечіні. Двоє – то одне.

Чи вони існують? На стремéно

їм обом не знана їхня путь?

Пóділ – стіл і пóпас достеменно.

То омана зоряна струмить.

Нам лише фіґури не забуть,

а відтак повірити на мить.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

20 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХІІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХІІІ

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Кожне розстання лишай за собою, неначе

зиму, що нині відходить непізнано. Втім,

є поміж зим та одна, нескінченна, юначе

серце її не перейде в перетині тім.

Завше вмирай в Еврідіці, – аби проростання

зграйними струнами вгору незаймано йшло –

там, де звучанню постала постава остання,

там, де дзеленькнуло дзвінко розколене скло.

Будь – і водночас пізнай не-буття настанову,

передумову ширяння, пізнавану знову –

так, аби явлене щойно в тобі проросло.

Потім себе – там, де чуєм нечутну ясу ми,

там, де запаси природи, – до темної суми

радо зачисли і знищ незбагненне число.

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

19 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XVI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XVI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Друже, ти там самотітимеш, де...

Там, де словами й познаками долі

прагнемо світ посідати поволі,

найнебезпечніша часточка жде.

Хто позначає пахноти? Поглянь:

сили погрозні ждемо до кінця ми,

ти їх пізнав, ти знайомий з мерцями

й тихо жахаєшся тих замовлянь.

В тій безпорадності – тиха сльоза ти,

множене йде в однину незнайому.

О, не сади мене в серці твойому –

ти б нескінченно той сад колисав.

Руку Господню вести й проказати:

Осьде. Це він, це кошлатий Ісав.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

18 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XVII («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XVII

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Старець непевний при дні,

в тихім корінні,

там за джерелами дні

темної ріні.

Там поза сурмами шлють

шепти нечутні,

злучена мужеська лють,

жони – як лютні…

Гілка до гілки, сплелись

виміри й міри.

Вгору... О, вгору колись...

Бито галузки старі.

Та щонайвища вгорі –

вигином ліри.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

17 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХІХ («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

       

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХІХ

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Змі́ни у світові – де

змінна хмарина,

вседосконалості жде

днина старинна.

Змінений поступ наспі́в,

більшання гоже

матиме твій первоспів,

з лірою Боже.

Непізнавання страждань,

ані любові, ущерть

повнить оддалена смерть

аж до нестями.

Пісня освячує хлань

понад краями.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

15 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXVI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXVI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Ти є божественний, ти – нескінченне звучання

там, де менади напали юрбою, котра

долана голосом там, де розрада остання –

то понад ними твоя неподолана гра.

Не потрощили ні ліри тобі, ні чола.

І шаленіли, й відламки швиргали камінні,

та каменюка, поцілена в серце, однині

в леті повільному лагідна й ніжна була.

Їхньою помстою знищений ти, але є

в левах і скелях, деревах і птастві, повсюди

пісня твоя, нескінченне звучання твоє.

Згублений Боже! Ти слід, але путь не пуста!

Там, де тобі ворождою розтерзано груди,

ми в наслуханні – природи слухняні вуста.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

14 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ VІІІ («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ VІІІ

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Вас небагато, дитинства далекого друзі,

там, де подосі розкидано в місті сади:

як ми знайшлись і вподобались там, у галуззі,

як гомоніли мовчазно, прийшовши сюди,

наче ягня з говірливим листочком. Нікому

вже не належала наша розрада. Чиє

все це було? Те, що згасло у тлумі людському

і у тривозі тривалого року, чи є?

Мчали повозки, зникали і знов поставали

там, де облога будинків тверда і пустинна.

Що відбувалось у Всесвіті, хто маячів?

Тільки м’ячі, тільки їхні прекрасні овали.

Навіть не діти... Та часом ставала дитина

в тихій знемозі під вічне падіння м’ячів.

                           (Пам’яті Еґона фон Рільке)

Між 15 і 17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

13 лютого 2012 року, Київ