Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХХІV («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХХІV

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

О, поривання до рухлої глини, веди!

Щонайдавнішим сміливцям ніхто не поможе.

Здавна затони містам – то всеблагосне ложе,

здавна у глеках по вінця олії й води.

Спершу богове – то начерки наші сміливі,

начерки наші винищує доля щочас.

Це незнищенне. Погляньте, в безмірному тливі

сміємо слухати те, що вже слухає нас.

Тисячолітнього роду запліднено лоно,

більшає в ньому прийдешня дитина, аби

нас потрясти перевершенням безцеремонно.

Так, ми відважні, ми просимо в часу своє.

Смерть мовчазлива, що дивиться з-поза габи,

нас позичає і завше у тім виграє.

Між 19 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

30 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXI («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXI

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Серце, оспівуй сади невідомі, щораз

наче залиті у скло в недосяжнім сіянні.

Онде троянди й вода – Ісфаган і Шіраз, –

слав, і оспівуй, і відай: вони незрівнянні.

Серце, єднання й поріднення з ними яви.

Наче кожнісінька смоква з тобою не в’яне.

Начебто там, де повіє повітря духмяне,

ти постаєш з-поза цвіту, галуззя й трави.

Ні, не від того пізнавані злигодні нині,

що попри все ти явилося й нині єси!

Нитко шовкова, нарешті ти є у тканині.

Хоч би з якою картиною дивною жить

(хай тільки мить у паланні жахної яси),

вчуй, то єдиний, уславлений килим лежить.

Між 17 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

29 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Знов завесніло. Земля – як дитина,

та, що чимало вірші́в осягла;

о, чималенько... Багатогодинна,

длява наука, і ось – похвала.

Вчитель суворий. З минулого витне

спомин сиви́зну, що сяє здаля.

Як нам назвати зелене й блакитне,

тихо запитуймо: знає Земля.

Земле, ти вільна, ти щасна, ти з ді́тьми

бавишся. Земле весела, зловити

ми тебе хочемо. Перший наспі́в.

Те, чого вчитель навчав, поміж пі́тьми

в корінь карбовано, стовбур і віти:

то вже Землі розвеснілої спів!

9.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

28 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XII («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XII

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Славмо дух поріднення; рідня

начебто фіґур непевне коло.

Дріботять годинники навколо

нашого незайманого дня.

Ця місцина є несосвітенна,

але в ній поєднувано все.

Тут антену відає антена,

порожнеча нас несе...

Чистота напруги. Дзвінна сило!

Чи не це мализнами згасило

збільшене знесилення твоє?

І тоді, коли у селянина

сіяне – у літеплові днина,

це йому мале. Земля дає.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

25 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XIV («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XIV

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Ось виноградне листя, квітка, плід.

Їм досі неприступна мова року.

Барвисте вийде з темряви, нівроку,

там, де ревнивий блискіт не поблід,

немов мерці у скріплюванні персті.

Що знане нам поза буттям земним?

Кістковий мозок, то віддавна ним

просочувано глинища розверсті.

Запитуймо: чи це не залюбки?..

Чи пнеться плодь, сотворена рабами,

до власного властителя таки?

Хіба то не властителі, хіба ми

не вчули: при корінні спокусила

цілунками просочувана сила?

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

24 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ VI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ VI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Він є тутешній? Його у любові

царства обидва зродили. Аби

лагідно гнути галузки вербові,

треба сягнути коріння верби.

Що молоко на столі, що хлібину

годі лишати; це мертвих зове.

Він додаватиме їх у глибинну

ласку повіка, в його низове,

зриме, що там розляглося розлого;

там, поміж рути, між зілля незлого,

буде голублення лету лелек.

Завше подоба його щонайвища,

завше з закутини і з гробовища

славити перстень, наруччя і глек.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

22 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXIII («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXIII

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Клич туди, де та твоя часина

постає навпроти повсякчас:

начебто благальна морда псина,

зближена й одвернена од нас,

та, що доторкнутися несила.

Забране – здебільшого твоє.

Ми є вільні. Мрія зголосила:

ми вже там, де вітаними є.

Просимо сполохано і строго,

ми занадто юні для старого,

застарі для того, що ніде.

Ми є тільки там, де все іскриться,

там, де ми галузочка, і криця,

й дозрівання ризику бліде.

Між 17 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

20 січня 2012 року, Київ