середа, 6 липня 2011 р.
четвер, 30 червня 2011 р.
неділя, 26 червня 2011 р.
Церемонія вручення Відзнаки імені Блаженного Священномученика Омеляна Ковча. Київ, Український Дім, 23 червня 2011 року
Мойсей Фішбейн
Слово на церемонії вручення
Відзнаки імені Блаженного Великомученика
Омеляна Ковча
Омеляна Ковча
Київ, Український Дім, 23 червня 2011 року
Ваше Блаженство!
Ваші преосвященства!
Всечесні отці!
Високодостойні рабини!
Ваші високоповажності!
Пані й панове!
Друзі!
Відзнака, що її я отримую, освячена ім’ям морального світоча – українського греко-католицького священика Омеляна Ковча.
Моїх братів і сестер нацистські нелюди вбивали тільки за те, що вони народилися євреями. Рятуючи моїх братів і сестер, рятуючи євреїв, отець Омелян Ковч прийняв муки й віддав власне життя. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах. Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.
Я схиляю голову перед тими праведниками, перед тими українцями, які, ризикуючи власним життям, рятували моїх братів і сестер – рятували євреїв.
Я схиляю голову перед пам’яттю великого українця – митрополита Андрея Шептицького, який переховував у себе євреїв. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах. Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.
Я схиляю голову перед пам’яттю українських греко-католицьких черниць, які переховували єврейських дітей. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.
Я схиляю голову перед сотнями українських родин, які рятували єврейські душі. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.
За діяння праведників нехай огорне Україну ласка Господня.
І вічно тектимуть води Йордана й Дніпра.
І вічно яскрітимуть Єрусалим і Київ.
Кен єгі рацон. Амен. Нехай буде воля Його. Амінь.
... І вже вуста судомою звело,
І прийняла душа неопалима
Розпечені горби Єрусалима
І Києва обпалене зело.
О крапелько, промінчику, бджоло,
Перлинко, доле, о напівнезрима, –
Мого буття недоторкáнна рима, –
Солодке і розвогнене жалó, –
Благослови, хай лишаться мені
Югá понад скорботною Стіною
Й понад Рікою схили весняні.
Благослови, хай лишаться зі мною,
Допоки йти дорогою земною,
Допоки є ще спогади земні.
*********************
Моисей Фишбейн
Слово на церемонии вручения
Отличия имени Блаженного Великомученика
Омэляна Ковча
Омэляна Ковча
Киев, Украинский Дом, 23 июня 2011 года
(Перевод с украинского).
Ваше Блаженство!
Ваши преосвященства!
Всечестные отцы!
Достопочтенные раввины!
Ваши Превосходительства!
Дамы и господа!
Друзья!
Награда, которую я получаю, освящена именем нравственного светоча – украинского греко-католического священника Омэляна Ковча.
Моих братьев и сестер нацистские изверги убивали только за то, что они родились евреями. Спасая моих братьев и сестер, спасая евреев, отец Омэлян Ковч принял муки и отдал собственную жизнь. Он должен быть упоминаем в еврейских молитвах. Йеhи зихро барух. Да будет благословенна его память.
Я склоняю голову перед теми праведниками, перед теми украинцами, которые, рискуя собственной жизнью, спасали моих братьев и сестер – спасали евреев.
Я склоняю голову перед памятью великого украинца – митрополита Андрея Шептицкого, который укрывал у себя евреев. Он должен быть упоминаем в еврейских молитвах. Йеhи зихро барух. Да будет благословенна его память.
Я склоняю голову перед памятью украинских греко-католических монахинь, которые укрывали еврейских детей. Они должны быть упоминаемы в еврейских молитвах.
Я склоняю голову перед сотнями украинских семей, которые спасали еврейские души. Они должны быть упоминаемы в еврейских молитвах.
За деяния праведников да окутает Украину благодать Господня.
И вечно будут течь воды Иордана и Днепра.
И вечно будут сиять Иерусалим и Киев.
Кэн йеhи рацон. Амэн. Да будет воля Его. Аминь.
... І вже вуста судомою звело,
Розпечені горби Єрусалима
І Києва обпалене зело.
О крапелько, промінчику, бджоло,
Перлинко, доле, о напівнезрима, –
Мого буття недоторкáнна рима, –
Солодке і розвогнене жалó, –
Благослови, хай лишаться мені
Югá понад скорботною Стіною
Й понад Рікою схили весняні.
Благослови, хай лишаться зі мною,
Допоки йти дорогою земною,
Допоки є ще спогади земні.
*********************
Moses Fishbein
Speech Delivered at the Ceremony to Bestow
the Award of the Blessed Great Martyr Omelian Kovch
Kyiv, Ukrainian House, 23 June 2011
Your Eminence!
Your Graces!
Reverend fathers!
Distinguished rabbis!
Your Excellencies!
Ladies and gentlemen!
Friends!
The award that is being bestowed on me is hallowed by the name of a moral luminary—the Ukrainian Greek-Catholic priest, Omelian Kovch.
The Nazi monsters killed my brothers and sisters only because they had been born Jews. In saving my brothers and sisters, Rev. Omelian Kovch accepted torments and gave up his own life. He must be mentioned in Jewish prayers. Yehi zichro baruch. May his memory be blessed!
I bow my head before those righteous individuals, those Ukrainians who, in risking their own lives, rescued my brothers and sisters—they rescued Jews.
I bow my head to the memory of a great Ukrainian—Metropolitan Andrei Sheptytsky—who hid Jews in his cathedral. He must be mentioned in Jewish prayers. Yehi zichro baruch. May his memory be blessed!
I bow my head to the memory of Ukrainian Greek-Catholic nuns who hid Jewish children. They must be mentioned in Jewish prayers.
I bow my head before the hundreds of Ukrainian families who rescued Jews. They must be mentioned in Jewish prayers.
May the grace of God enfold Ukraine for the deeds of these righteous individuals!
And the waters of the Jordan and the Dnipro will forever flow.
And Jerusalem and Kyiv will forever shimmer.
Ken yehi ratzon. Amen. May it be God’s will, Amen.
. . . A mouth contorted in pain,
And an immortal soul has taken on
The scorched hills of Jerusalem
And Kyiv’s burned over greenery.
O droplet, glimmer, bumblebee,
Little pearl, destiny, you half-invisible
Intangible rhyme of my existence,
Its sting, red-hot and sweet —
Bless these things, to be my own —
Fog falling over the Wailing Wall
And spring falling over the Dnipro.
Bless these things, to stay my own
As long as I walk in the world,
As long as I can still remember.
Poem translated from the Ukrainian by James Kates and Bohdan Boychuk
Text of speech translated from the Ukrainian by Marta Daria Olynyk
понеділок, 20 грудня 2010 р.
Moses Fishbein. Speech delivered at the ceremony to award the Order “For Intellectual Courage”
Moses Fishbein
Ukrainian poet and translator
Speech delivered at the ceremony
to award the Order “For Intellectual Courage”
Potocki Palace, Lviv, Ukraine
15 December 2010
Distinguished Members of the Capitula!
Distinguished Members of the Community!
It was said: “For Intellectual Courage.” I don’t know what this is.
Is it courage not to betray and not to sell oneself? Is it courage to say what you think and act as you say? Is it courage to act according to God’s commandments and one’s own conscience? Is it courage to create as the Almighty has given you? Is it courage not to push aside the Lord’s Hand, on which reposes His gift—the godly, God-given, and God-granted Ukrainian Language? Is it courage to hear in the Ukrainian Language God’s symphony and to convey this symphony to others?
The Almighty gave me a soul—a tiny part of Himself. Is it courage not to profane one’s soul—a tiny part of the Lord?
I thank the Almighty and my parents.
I thank my teachers: Mykola Bazhan, Mykola Lukash, Hryhorii Kochur, and Leonid Pervomaisky.
I thank my wife, who inspires me.
I thank my children and my little granddaughter, in whom I shall remain.
I thank those friends of mine who managed not to betray.
If the distinguished Members of the Capitula truly believe that I deserve this award, I accept it with gratitude.
Translated from the Ukrainian.
неділя, 19 грудня 2010 р.
Мойсей Фішбейн. Слово на церемонії вручення Ордена «За інтелектуальну відвагу»
Мойсей Фішбейн
Слово на церемонії вручення
Ордена «За інтелектуальну відвагу»
Львів, Палац Потоцьких
15 грудня 2010 року
Високодостойна Капітуло!
Високоповажна громадо!
Сказано: «За інтелектуальну відвагу». Я не знаю, що це таке.
Хіба то відвага – не продавати й не продаватися? Хіба то відвага – казати те, що думаєш, і чинити так, як кажеш? Хіба то відвага – чинити згідно з Господніми заповітами й власним сумлінням? Хіба то відвага – творити так, як тобі дав Усевишній? Хіба то відвага – не відштовхнути простягнуту до тебе Господню долоню, що на ній лежить Його дар: божиста, богодана, богообрана Українська Мова? Хіба то відвага – чути в Мові Господню симфонію й нести цю симфонію іншим?
Усевишній дав мені душу – часточку Себе. Хіба то відвага – не оскверняти душу свою – часточку Господа?
Я дякую Всевишньому й своїм батькам.
Я дякую своїм навчителям – Миколі Бажанові, Миколі Лукашеві, Григорієві Кочуру, Леонідові Первомайському.
Я дякую своїй дружині, що надихала мене.
Я дякую своїм дітям і маленькій онуці, що в них я лишатимусь.
Я дякую тим своїм друзям, що спромоглися не зрадити.
Якщо високодостойна Капітула справді вважає, що я заслуговую на її нагороду, я цю нагороду з вдячністю приймаю.
ГОЛОС: Слово на церемонії...
понеділок, 6 грудня 2010 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)