МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. MOSES FISHBEIN

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХХII («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-02-02T18:34:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХХII

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

О, попри долю: буття пречудесні рясноти,

перешумовані в парках, – чи там, на межі,

там, де портали, балкони тримаються доти,

поки під ними завмерлі камінні мужі.

Бронзовий дзвін серцевину щоденно підносить

проти шорсткої буденності – наче нове.

Там, де Карнак, однієї колони задосить:

храми одвічні у вічності переживе.

Падають надміри звільна одвіку й донині,

далі – поквапливо в жовтій, похиленій днині,

там, де у світлі надмірному більшає ніч.

Шал розчиняється стишено, гасне і тане.

Вигини лету в повітрі – де все безнастанне,

там, де ніщо не намарне. Де явлено ввіч.

Між 17 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Тебе, мій скарбе, поночі, в імлі...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-02-01T18:45:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Тебе, мій скарбе, поночі, в імлі

заходжуюсь викопувати я.

Всі надміри злиденні й замалі

там, де краса несправджена твоя.

Недовідома стежка. Саме та,

що спізнає пустинний часоплин.

Ти всамотіле серце. Самота

спливає до віддалених долин.

Долонями скривавленими стрів

я піднебесні порухи вітрів,

як пагілля – безмежжя голубе.

Я з простороні всотую тебе,

немов тебе потрощено у сні,

в нестриманому відрухові тіні,

то, світе, розпорошення рясні,

ти з-понад зір у тихому падінні –

неначе ніжна злива навесні.

25.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

1 лютого 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ХХІV («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-30T18:14:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ХХІV

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

О, поривання до рухлої глини, веди!

Щонайдавнішим сміливцям ніхто не поможе.

Здавна затони містам – то всеблагосне ложе,

здавна у глеках по вінця олії й води.

Спершу богове – то начерки наші сміливі,

начерки наші винищує доля щочас.

Це незнищенне. Погляньте, в безмірному тливі

сміємо слухати те, що вже слухає нас.

Тисячолітнього роду запліднено лоно,

більшає в ньому прийдешня дитина, аби

нас потрясти перевершенням безцеремонно.

Так, ми відважні, ми просимо в часу своє.

Смерть мовчазлива, що дивиться з-поза габи,

нас позичає і завше у тім виграє.

Між 19 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

30 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXI («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-29T17:23:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXI

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Серце, оспівуй сади невідомі, щораз

наче залиті у скло в недосяжнім сіянні.

Онде троянди й вода – Ісфаган і Шіраз, –

слав, і оспівуй, і відай: вони незрівнянні.

Серце, єднання й поріднення з ними яви.

Наче кожнісінька смоква з тобою не в’яне.

Начебто там, де повіє повітря духмяне,

ти постаєш з-поза цвіту, галуззя й трави.

Ні, не від того пізнавані злигодні нині,

що попри все ти явилося й нині єси!

Нитко шовкова, нарешті ти є у тканині.

Хоч би з якою картиною дивною жить

(хай тільки мить у паланні жахної яси),

вчуй, то єдиний, уславлений килим лежить.

Між 17 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

29 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-28T16:35:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Знов завесніло. Земля – як дитина,

та, що чимало вірші́в осягла;

о, чималенько... Багатогодинна,

длява наука, і ось – похвала.

Вчитель суворий. З минулого витне

спомин сиви́зну, що сяє здаля.

Як нам назвати зелене й блакитне,

тихо запитуймо: знає Земля.

Земле, ти вільна, ти щасна, ти з ді́тьми

бавишся. Земле весела, зловити

ми тебе хочемо. Перший наспі́в.

Те, чого вчитель навчав, поміж пі́тьми

в корінь карбовано, стовбур і віти:

то вже Землі розвеснілої спів.

9.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

28 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XII («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-25T16:25:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XII

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Славмо дух поріднення; рідня

начебто фігур непевне коло.

Дріботять годинники навколо

нашого незайманого дня.

Ця місцина є несосвітенна,

але в ній поєднувано все.

Тут антену відає антена,

порожнеча нас несе...

Чистота напруги. Дзвінна сило!

Чи не це мализнами згасило

збільшене знесилення твоє?

І тоді, коли у селянина

сіяне – у літеплові днина,

це йому мале. Земля дає.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

25 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XIV («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-24T18:28:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XIV

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Ось виноградне листя, квітка, плід.

Їм досі неприступна мова року.

Барвисте вийде з темряви, нівроку,

там, де ревнивий блискіт не поблід,

немов мерці у скріплюванні персті.

Що знане нам поза буттям земним?

Кістковий мозок, то віддавна ним

просочувано глинища розверсті.

Запитуймо: чи це не залюбки?..

Чи пнеться плодь, сотворена рабами,

до власного властителя таки?

Хіба то не властителі, хіба ми

не вчули: при корінні спокусила

цілунками просочувана сила?

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

24 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ VI («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-22T19:17:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ VI

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Він є тутешній? Його у любові

царства обидва зродили. Аби

лагідно гнути галузки вербові,

треба сягнути коріння верби.

Що молоко на столі, що хлібину

годі лишати; це мертвих зове.

Він додаватиме їх у глибинну

ласку повіка, в його низове,

зриме, що там розляглося розлого;

там, поміж рути, між зілля незлого,

буде голублення лету лелек.

Завше подоба його щонайвища,

завше з закутини і з гробовища

славити перстень, наруччя і глек.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

22 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXIII («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-20T17:44:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXIII

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Клич туди, де та твоя часина

постає навпроти повсякчас:

начебто благальна морда псина,

зближена й одвернена од нас,

та, що доторкнутися несила.

Забране – здебільшого твоє.

Ми є вільні. Мрія зголосила:

ми вже там, де вітаними є.

Просимо сполохано і строго,

ми занадто юні для старого,

застарі для того, що ніде.

Ми є тільки там, де все іскриться,

там, де ми галузочка, і криця,

й дозрівання ризику бліде.

Між 17 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

20 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XV («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-18T16:04:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XV

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Ждіте... смакує... тікає... куди...

Музики й тупання мало в дозвіллі:

панни, ви теплі, ви онімілі,

панни, танцюйте достиглі плоди!

Смак помаранча танцюйте, що тоне

сам у собі, коли в нім повсякчас

вам опирається солодкотонне

тло, що колись наверталось до вас.

Смак помаранча танцюйте. Різниця

літепла й літа повільно розтане

там, у повітрі вітчизни! Тоді

стрінете пахощі там, де рідниться

з вами незаймане і безнастанне:

соком налиті плоди молоді.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

17 – 18 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XV («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-17T01:53:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XV

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

О, гирло джерела, ти щедре, ти

говориш невичерпно там, де це

повільноплинне течива лице,

ти мармурова маска. Ще пройти

крізь акведуки плинові. Щораз

повз гробовища й схили Апеннін

донесено до тебе твій розказ –

де підборіддя чорне, онде він

до тихої посудини струмить.

То мармурове вухо, ти щомить

до того вуха мовиш, то землі

заснуле вухо. То вона сама

собі прокаже, що не дзбан сліпма,

що саме ти спинив її в імлі.

17.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

16 – 17 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Роздвоювано тьмарення й порив...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-12T23:50:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Роздвоювано тьмарення й порив,

коли в тобі, незнаного дитино,

ще тліє тливо стишено й пустинно,

хтось на теплінь вогні перетворив:

то янгола малесенького крила

там, де вагання він переборов,

мелодія і дія, що відкрила

озвученню твою воскреслу кров.

І рай нестиме павітри, і луки,

і безгомінь, і суголосну рінь,

і кроки у віддаленні розлуки,

у пáзолоті пересотворінь.

Троянду буде явлено, що квітне

потойбіч, онде, між віддалин, де

нелічене, загублене й самітне

в далечині напучування жде.

Поглянь: ріка, і берег, і дерева,

і ті рибалки, і за ними пес,

чи це буття, чи пригасання мрева?

Все йде у тло віддалених небес.

Це прагнення, це злагода остання,

в них є спочин, і є передчуття,

і захвати свого переростання,

й знесилення дитячого взуття.

То завше так – там, де при нас місцина,

що десь простує, онде постає:

і тьма ясна, і яснота глибинна,

що надовкіл нерозрізненні є.

Твій капелюх заквітчано, сплелося

в повітрі щастя незліченних літ –

там, де твого духмяного волосся

торкається сповідуваний світ.

26/27.6.1911, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

12 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Той, що оминатиме осмути...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-11T18:47:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Той, що оминатиме осмути

незриданне темне джерело,

всеблаженство змушений забути,

що торкнуло й звільна відійшло.

Тільки ми в загубленому лоні,

що його давно вподобав Бог,

не німотні, не чужосторонні –

де розрада без пересторог.

Кожну порожнечу, кожну мить

між годин обернуто на глека

і на мушлю, ту, що в ній далека

всемогутня фуґа стугонить.

В безмірі напучень нам постати

трубами органними, що є

бурею прийдешньої кантати

там, де янгол бурю пізнає.

Березень та квітень 1913, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

11 грудня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «САМОТНІЙ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-10T14:48:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

САМОТНІЙ

Ні: з мойого серця бути вежі,

де для мене визначено пруг:

там, де біль, де збільшувано межі

болю й невимовності навкруг.

Ще одне, велике понадміру,

в самоті то тьмяне, то ясне,

ще одне обличчя не засне,

в жалощі відхилене допіру,

ще одне обличчя кам’яне,

те, що ладне бути ваготою,

нищене віддалиною тою,

що її в розраді спом’яне.

Середина серпня 1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

10 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ДИТИНСТВО». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-08T18:05:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

ДИТИНСТВО

Згадаймо, як розгадувало тьму

дитинство, коли в ньому день по дневі

пливли години післяполудневі,

зникоме й недоторкане – чому?

Віщує: буде явлено у зливі,

ми досі віщування не збагнем;

ніколи не повернуться щасливі

побачення й спіткання, день за днем,

неначе речі й звірі, тільки там

спіткали людське й людяне, достоту

було в нас перевтілено Істоту,

даровану віддаленим літам.

Немов пастух, що тихо всамотів,

поміж віддалин ми у самотині,

ми торкані й покликані здалік,

ми нитка, що в полотнища картинні

просилена й картинам губить лік, –

збентежені й тремтливі поготів.

1.7.1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

8 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ПЕРЕД ЛІТНІМ ДОЩЕМ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-07T17:59:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

ПЕРЕД ЛІТНІМ ДОЩЕМ

Зненацька щось відібрано в зела,

щось там, у парку знагла зникло в листі;

притишено наближення імлисті

до вікон. Тільки пташечка мала

висвистує захланно з-поза гаю,

і згадується там Ієронім:

і вчує злива голос, і безкраю

пташину самотину вчує в нім.

І стіни вже віддалено від нас,

і вже від нас віддалено картини,

їм наше говоріння передчасне.

Шпалери мерхнуть поміж самотини –

де післяполудневе світло гасне,

де для дитини моторошний час.

Липень 1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

7 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Не буде супокою тим хатам...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-05T15:30:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Не буде супокою тим хатам,

хіба що понесуть мерця щодалі,

хіба що тайне зволення, а там

із костуром на прощах позосталі

чужих доріг питатимуть, а далі

постанеш у віддалині літам.

Дороги не пустітимуть, бо ти

троянда пожадана, що з глибіні

раз на тисячоліття їм цвіте.

Знесилені, незвідані й незмінні

ті юрми там, де сяйво всесвяте.

Я споглядав ходи безмірне тло;

відтак я досі певен: загуло

те вітровіння з їхньої одежі,

коли поснули – вщухло: зникли межі,

всебільшання в роздолинах було.

20.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

4 – 5 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Великий будеш. Більший від людини...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-04T00:29:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Великий будеш. Більший від людини,

що вже тепер вона тобі щемить.

Ти старшатимеш тихо щогодини,

ставатимеш незнаніший щомить.

Це ти: немов духмяно і волого

повіяв сад у небо голубе;

неначе речі люблені слабого,

в передчутті любитимуть тебе.

І вже ані молитва, ні моління

з тобою не єднатимуть. І ті,

хто так волів твого благовоління,

блукатимуть по світі в самоті:

і гнано їх, і плекано, як сина,

їх довго прикликають і не звуть;

поєднувані усмішка й сльозина,

мали́зна дому й царствена могуть.

20.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

3 – 4 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «І засинають, і тоді, у сниві...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-03T14:40:00.002+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

І засинають, і тоді, у сниві

їх вернено у просторінь пусту,

їх дáно, наче хліб голодування,

туди, де зірка перша, де остання,

вони неначе прóливні пестливі

на молоду плодючу темноту.

На лоні ані рубчика малого,

ні близни од наймення, ані мсти,

то сі́м’я того сімені, що з нього

од вічності постати й прорости.

19.4.1903, Віареджо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

3 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Вони щонайтихіші, наче речі...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-02T18:24:00.002+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Вони щонайтихіші, наче речі.

Неначе друзі, звані звіддалік,

неначебто повернення старечі,

постали й пропадають не до речі,

як тихе й тьмяне, що втрачає лік.

Вони сторожа скарбу, що в завої

увік його не бачила вона, –

човни, де відхлань необоротнá,

вибілювані спекою сувої

розпростаного в полі полотна.

18.4.1903, Віареджо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Бог, Дерево, коли єдина віть...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2012-01-01T12:13:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Бог, Дерево, коли єдина віть

у літеплові буде шелевіть,

віститиме в достиглім шелестінні;

то край, де наслухання самотинні –

як самота моя між верховіть.

Все явлено тому, хто в самоті,

найбільше мають мати саме ті

осамотілі, не один сірома.

Бо кожна постать іншого свідома,

свойого Бога, щойно зникне втома,

поза сльозою їй відома

у всевіддаленні, удома,

стоперевтілена й питома

та хвиля – Божа однина.

Молитва ця не омина,

її видющому задосить:

Коріння Бог нам плодоносить,

розбийте дзвони; нас підносить

туди, де супокою просить

уседостигла тишина.

Коріння Бог нам плодоносить.

У глиб, до дна.

26.9.1899, Берлін-Шмарґендорф

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

1 січня 2012 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «У самоті останній дім села...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-31T15:16:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

У самоті останній дім села,

неначебто останній на землі.

Віддалена дорога йде в імлі,

там надовкола звільна плине мла.

Між двох віддалин це мале село –

лише місточок, де колись було

так моторошно від передчувань.

Тим, хто село покинув, темне тло

блукання і, напевно, смертна хлань.

19.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

30 – 31 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Удень ти переповідання...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-30T01:09:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Удень ти переповідання,

що в тихім шепотові є;

вже б’є годинник, то остання

поволі тиша постає.

Згасання дня повільноплинне,

Ти, Боже, збільшуваний тим.

Божисте царство, наче дим

понад дахами, вгору лине.

1904, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

29 – 30 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Моя молитва не блюзнірство, ні...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-29T13:51:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Моя молитва не блюзнірство, ні:

це наче давні книги, де щодня

тисячократно – я твоя рідня.

Моя любов до тебе. До рідні...

Чи то любов до батька? Чи не йдуть,

як ти від мене (то жорстока путь),

від батькової кволої руки?

Чи змерхле слово вкладено таки

до давніх непрочитуваних книг?

Чи то несе, немов од вододілу,

потоком душу, страдну й пораділу?

Чи батько – це не давнє, це не та

минувшина, що в ній чужіння теж,

пройдешні рухи, мертвина одеж,

зів’ялі руки, тьмарені вуста?

Він був герой, листок у часі, де

ми ростемо, а той листок паде.

18.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

29 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Нічна сторожа – безум...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-28T18:16:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Нічна сторожа – безум

навсебіч.

Він хихотить, але передусім

шукає ймення – як назвати ніч –

і кличе: десять, двадцять вісім, сім...

Несе дзвінкого три́кута, щомить

об ту сурму, що в неї не сурмить,

те дзвінне дзеленчання, і про все

він до осель пісні свої несе.

І діти в добрій ночі, і вві сні

при них чатують безуму пісні.

Та знагла пси зриваються з кільця,

тоді їм перехоплює гортань,

тремтять, коли пройшла постава ця,

жахаються, чекаючи вертань.

19.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

28 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ІЗ ЖИТТЯ СВЯТОГО». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-26T00:28:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

ІЗ ЖИТТЯ СВЯТОГО

Він пострахи пізнав, непевне тло

приречення смертельної неволі.

Те звикле серце линуло поволі,

неначе син, леліяне було.

І злигодні, і злидні, наче ті

померхлі закапелки в темній днині;

він душу простягнув у темноті,

аби лежала, вже дозріла, нині

при Женихові й Панові; затим

лишився самотіти, самотина

його вгорнула простором пустим,

безмірна, безсловесна і пустинна.

А далі надійшла хвилина ця,

коли в благословенному полоні

він тихо ліг до ніжної долоні

як неподільне твориво Творця.

Між 22.8 і 5.9 1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

25 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ЧУЖА РОДИНА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-24T16:23:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

ЧУЖА РОДИНА

Постали знагла, наче кушпела,

що хтозна-звідки, що ніде й нікýди,

вони, чи то примари, чи приблуди,

де вдосвіта ні світла, ні тепла,

постали між досвітньої сльоти,

незнані й неозначені допіру,

де все туманне й вільге понадміру

там, де тебе покликано піти

провулочком. Напевно, не твоїм.

То голосу віддалені роки,

то, наче позичання незумисне,

випростування тихої руки,

що в сутінках твоєї не потисне.

Хто прийде ще? Про кого йдеться їм?

Літо (до 2.8) 1908, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

24 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «РОЗСТАННЯ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-23T01:31:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

РОЗСТАННЯ

Як я відчув це значення розстань.

Я знаю: незраниме і химерне,

жорстоке Щось позначить і оберне

єство краси на те, що йтиме в тань.

Я безборонний там, у спогляданні,

де вивільнено й звано день при дні,

там, де жінки далекі й незриданні,

де тільки це маліє в білині:

Прощальний помах далі віддалиться,

ще далі незбагненне майво, це

неначе те сливове деревце,

що з нього відлетіла зозулиця.

Весна 1906, Медон

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

22 – 23 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «МУЗИКА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-21T16:22:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

МУЗИКА

Що граєш, хлопче? Тихі кроки, де

в садах зашепотіли таємниці.

Що граєш, хлопче? В цівочках цівниці

твоя душа заблукана бреде.

Ти звеш її? Звучання – темна ніша,

твоя душа загублена вночі;

життя є сильне, пісня ще сильніша,

притулена до туги у плачі.

Мовчання дай душі, аби вертала

до більшань, до розлийводи, додому,

аби вертала знов, новопостала,

в далечину свою недовідому.

Ті крила стали слабші, ніж були:

їх наспів розтинав безперестання,

вона вже не злітатиме з імли

понад моїми мурами, коли

я зватиму її до раювання.

24.7.1899, Берлін-Шмарґендорф

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

21 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «І попри нескінченні втечі, ті...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-20T17:13:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

І попри нескінченні втечі, ті,

що є від себе, начебто з тюрми, –

велике чудо світу вчули ми:

життя переживеться в повноті.

Хто проживає це життя? Ачей,

незіграна мелодія речей,

неначе в арфі, в сутінках? Чи ці

понад водою тихі вітерці,

чи ці галузки, їхнє майво гоже,

чи ці духмяноткані квіти, може,

чи ці старі алеї? А чи ці

тварини теплі десь на манівці,

чи ці птахи понад зелене ложе?

Чи це є Ти, животворящий Боже?

19.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

20 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ДОСВІД СМЕРТІ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-17T18:24:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

ДОСВІД СМЕРТІ

Нам цей відхід не знаний, той, що є

чужіння. Ми не маємо підстав

ні захват, ні розлючення своє

являти смерті, коли їй постав

трагічний рот у голосінні, де

ще ми у світі граєм наші ролі.

Допоки похвали ждемо поволі,

так само грає смерть, але не жде.

Ти відійшов, і в ту твою щілину –

перéсмуга реальності на кін:

зелéні зéла, й світло сонцеплину,

і ліс – одне за одним навздогін.

Ми граєм далі. Стомлені постави,

звичайні рухи, завчені слова;

ти видалений з нашої вистави,

твоє буття віддалене, бува,

нас огортає, наче пізнавання,

чароване реальністю незлою,

ми граємо життя і там зарання

не маримо наразі похвалою.

24.1.1907, Капрі

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

17 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ДИТИНСТВО». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-16T00:16:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

ДИТИНСТВО

Тут рине довгий страх, то школа, то

померхлі речі в довгім обертанні.

О самотó, о дні безперестанні...

Надвір, надвір: і все в перелітанні,

і на майдані крапельки фонтанні,

й сади, що їх не знатиме ніхто.

Й носити те малесеньке пальто,

коли довкола все у виростанні.

О дивний часе, дні безперестанні,

о самото.

І далі у віддалину глядіти:

жінки, чоловіки, жінки і діти

звіддалеки барвисті все одно;

і пес, і у віддалині вікно,

довіра й страх, що їм нечутно мріти.

О сниво, о скорботні темноцвіти,

о тиха глибино.

І гратися: обрýч, і м’яч, і коло

у тім саду, що гасне у вітрах,

торкнутися дорослих, де навколо

смеркання перетрощено на прах,

додому йти, плуганитися кволо,

коли відлуння кроків по дворах.

О збагнення, що вже перехололо,

о темний страх.

Над озером навколішках стояння,

вітрильничка вертання до води;

про нього забування спозарання,

бо інші, кращі, випливли сюди.

Вглядання у глибини, задивляння,

обличчя сполотнілого сліди.

О дні дитинства, о непорівняння.

Куди? Куди?

Зима 1905/06, Париж (Медон)

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

14 – 15 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «БОГ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-14T15:36:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

БОГ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ

І вони звели Його кудись,

аби Він судив у їхнім вирі,

потім понавішували гирі

(аби сил не стало вознестись)

тих соборів, і на ньому висла

вагота. Щоб не наперекір

він кружляв понад безмірні числа

й вічно позначав, як часомір,

все що в повсякденні їм постало.

Він раптово зрушився, дарма:

із переполоханих палат

голосом настрашена юрма

там, де Він підносив хилитало,

полишила вічний циферблат.

19-23.7.1907, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

14 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «БУРЯ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-13T17:32:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

БУРЯ

Коли бурями хмари щомиті

биті:

небо ста днів на спиті

над одним-однісіньким днем.

Чую, гетьмане, там десь ти

(ти хотів козаків вести

до тієї версти,

де властитель).

Твій поземний зашийок

чую, Мазепо.

Там я теж у гонитву, згожу

до мотуззя, де впріла спи́на,

поринаю – де мить неспинна,

тільки небо впізнати можу.

Надмір пі́тьми і світла, нині

я, подібний рівнині,

ницьма достоту;

мої очі – вода остання,

що ховає в собі розстання

льоту.

Ймовірно, осінь 1904, Швеція

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

12 – 13 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «СТРОФИ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-11T15:58:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

СТРОФИ

Є той один, усі в його руці –

пісок, що поміж пальці звільна плине.

Цей мармур білий, різьблення невпинне,

краса цариць – і різьблена, і біла,

і він поміж мелодій горілиць;

кладе царів до різьбленого тіла,

до творених із каменя цариць.

Є той один, усі в його руці –

ламучі леза і межа остання.

Він не чужосторонець, він не те,

що поза кров’ю нашою. Пусте

його картати всує; а проте

я знаю тих, що шлють йому картання.

Між 1900 і 1902, ?

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

11 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «З ДИТИНСТВА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-10T23:06:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

З ДИТИНСТВА

Була пишнóта пі́тьми надовкола,

хлопча притихле бачило одне:

ось увіходить мати, йде спроквола,

немов у сні, дзеленькнуло скляне.

І підійшла, і надовкола мла,

і хлопчика цілує: Осьде ти?..

І фортеп’яно, і до нього йти,

туди, де надвечір’ями була

мелодія, що в ній хлопча жило.

Притишене вдивляння в давнє тло

мелодії – каблучку старовинну,

що поринало в білу хуртовину,

що клавішами білими пройшло.

21.3.1900, Берлін-Шмарґендорф

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

10 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «МОЛИТВА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-09T17:51:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

МОЛИТВА

Ніч, тиха ніч, у ній переплелись

червоні, білі, різнобарвні речі,

в нечутності піднесені увись,

урозтіч барви в чорній порожнечі, –

тож понеси мене у Незліченне,

пізнаване тобою. Чи для мене

ще гратиме надмі́ру світло це?

Хіба тепер моє лице

не рідне цим предметам і з розпуки

різнитиметься? Осьде мої руки:

чи не лежать, немов знаряддя й річ?

Чи перстень на руці

не прóстий, чи не світла ці

над ними у високому стоянні, –

вони, немов стежини осіянні,

галузяться інакше, як у пі́тьмі?..

13.12.1900, Берлін-Шмарґендорф

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

8 – 9 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ ІІІ («Сонети до Орфея». Перша частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-07T23:10:00.002+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ ІІІ

(«Сонети до Орфея». Перша частина)

Спромігся Бог. Чи хто з тутешніх лон

пройти спроможний крізь найтоншу ліру?

Стежки сердець роздвоєно надміру

там, де не має храму Аполлон.

Твій спів – не знада, не бажання там.

То є Всевишній. То всеіснування.

Коли нам бути? Де передостання

хвилина, коли він вертає нам

сузір’я й землі? Це не те, юначе,

що ти вподобав, поготів якщо

твої вуста виспівують, – одначе

ті ранні співи з пам’яті зітри.

Правдивий спів – то подих про ніщо.

То подув у Всевишньому. Вітри.

Між 2 і 5.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

7 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. СОНЕТ XXIX («Сонети до Орфея». Друга частина). З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-06T13:00:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

СОНЕТ XXIX

(«Сонети до Орфея». Друга частина)

Тихий друже всіх віддалин, далі

просторінь просторіша стає

з подиху твого, де позосталі

при́хмарні дзвіниці, хай твоє

всебуття видзвонює, від нього

ринь у перетворення, яке

чи не крапля досвіду страшного.

Стань вином, коли питво гірке.

Сьогоніч нехай не омине

надмір сил у чарівну хвилину,

де чуттів і сенсу течія.

І коли забуло все земне,

тихим землям прокажи: я плину.

Бистрині повідай: осьде я.

Між 19 і 23.2.1922, Замок Мюзо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

5 – 6 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Тебе ревучий буревій...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-03T19:01:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Тебе ревучий буревій

не вразив, там, де рев,

алеї в бурі вировій –

за втечами дерев

від того, хто тобі з імли

мета неуникнá,

кого оспівуєш, коли

стоїш коло вікна.

В тепліні, в літеплові, десь,

де літо молоде,

зростала кров дерев, що днесь

у Всетворця паде.

Ти вірив: силу всіх основ

пізнав, пізнавши плід,

його утаювано знов,

а ти, чужий, услід.

Зникоме літо – наче дім,

що в нім ти знав усе,

чекає серце, тільки в нім

ти житимеш. Несе

тебе в незмірній самоті

в недовідомі дні,

у ті завіхтерені, ті,

де падолист при дні.

Де в голім пагіллі розстань

віддалені світи,

землею, піснею постань

і просторінню ти.

Пребудь сумирний, оповість,

коли сумирна плодь

у достиганні, горню вість

пізнаваний Господь.

18.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2 – 3 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «При власних далечах на чати...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-12-01T00:25:00.002+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

При власних далечах на чати

постав мене, вчувати дай

самотній камінь, добачати

моря самотні; ще бодай

понад річками йти, хоча ти

відлуння голосу хлопчати

обабіч них лишаєш. Дай

пройти краї твої пустинні,

де віють павітри старі

й життів не житих благостині

старе вбрання – монастирі.

Я хочу там забути втому

і бути певним: там, де з дому

ідуть на прощу, там і ти

став на стежину невідому,

щоб за старим сліпцем іти.

14.4.1903, Віареджо

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

30 листопада – 1 грудня 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Ти є прийдешнє, вранішні світи...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-29T15:14:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Ти є прийдешнє, вранішні світи

над рівнями правічності, роса.

Ти півня ранній скрик у небеса,

заутреня, і діва, і яса,

чужинець, матір, помирання. Ти

безмежжя перетворень, ти єси

у горній долі, в горній самоті,

відлеглий, незриданний, наче ті

не вітані незаймані ліси.

Ти тіло перевтілювання, там

останнє слово втаєно чи ні –

ти іншим інший у далечині:

човнам ти берег, човен – берегам.

20.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

28 – 29 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «В ЧУЖОМУ ПАРКУ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-27T18:22:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

В ЧУЖОМУ ПАРКУ

Borgeby-Gård

Дві стежки ні для кого. В тій ході

примареній тебе веде єдина,

і ти примарний, ти неначе зник;

і раптом заокруглений квітник,

і знов самотній камінь, знов година

читати: «баронеса», а тоді

«Бріте Софі» читати, знов торкати

напівзітерті дати, день і рік.

Чому не йдеш від дальнього кутка ти?

Чи ти себе на сумніви прирік,

на сподівання там, де кожну річ

поймає вільге, темне, берестове?

І що тебе зове до протиріч,

неначе квіти, сонячні братове,

ім’я троянди виграли у грі?

Ти знову тут? Чи дивна мить відкрила,

як миготять метеликові крила

понад високим флоксом угорі?

Липень 1906, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

27 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Вже в барбарисах визріло багряне...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-26T15:21:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Вже в барбарисах визріло багряне,

прив’ялі айстри згасли, поготів

той, хто у літі ще не збагатів,

себе не опанує й не догляне.

У тім, хто досі не склепив очей,

рояться роєм видива, що з рою

злинатимуть у темряву, а ще й

злинатимуть у ньому, і старою

його душа ставатиме, ачей.

Безвимірність обмови і світи,

де тихо мерхне полудневий чин;

і ти, мій Боже. Наче камінь ти,

що знов його несе до глибочин.

22.9.1901, Вестерведе

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

25 – 26 листопада 2011 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «… і знову грудень… і грудневі...»

2011-11-26T15:15:00.000+02:00

Мойсей Фішбейн

* * *

… і знову грудень… і грудневі

дні, нескінченні і марудні…

і щось по них... і щось по грудні…

і день по дневі, день по дневі…

і знову бачити широку

дорогу, серпень, сад у серпні…

і поза ними дні нестерпні…

і рік по року, рік по року…

25 листопада 2011, Київ

Райнер Марія Рільке. «ВЕЧІР». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-24T14:02:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

ВЕЧІР

Своє вбрання міняє вечір звільна

там, де старі дерева де-не-де;

твої краї – то просторінь подільна:

той лине в небо, той з небес паде;

ти досі не віддаваний нікому

там, де довкола присмерки густі,

де вічністю покликано зникому

зорю, що піднесеться в чорноті –

непевне видноколо догоря,

твоя пора тремка, велика, стигла,

вона, допоки краю не добігла,

навперемін то камінь, то зоря.

Осінь 1904 (?), Швеція (?)

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

23 – 24 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «САМОТА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-23T16:43:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

САМОТА

Ця самота – дощі неспинні.

Зринає з моря в сутінкові тіні;

з віддалини, що тане у рівнині,

злинає ввись, до неба дороста

і з неба звільна лине на міста.

Дощить у міжгодинні, всамотіло

все надовкіл без досвіту, де сіра

безвиглядність і там, де кожне тіло

осібне, де розстання і зневіра,

де, люті запозичивши у звіра,

лягати спільно змушені на ложе:

там самота плисти у ріках може...

21.9.1902, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

23 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ТАЙНА ВЕЧЕРЯ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-22T17:56:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

ТАЙНА ВЕЧЕРЯ

Вони, побіля нього позосталі,

збентежились, побачивши: сливе

зникає він, премудрий, далі й далі,

замкнувшись і чужіючи, пливе.

Його поймає давня самота,

що в ній було спричинювання вчину;

і він бреде й брестиме у ліщину,

і вірних оддалятимуть літа.

Він їх востаннє запросив до столу,

і (наче птаха, що летів додолу)

долоні, що торкалися спрокволу

хлібин, прогнало слово: вперегін

над трапезою горнуться до слова

і виходу шукають. Але він

є всюди, як година сутінкова.

19.6.1903, Париж

© З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

22 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «САМОТНІЙ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-21T12:29:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

САМОТНІЙ

Як той, що до чужих морів пристав,

я у тутешніх завше наче вдома;

де незліченних днів одвічна втома –

далечина нелічених постав.

В моє лице вкарбовано світи,

ті місяцеві пустища, проте

тут ні чуття не знає самоти

ні слово, що у просторі росте.

Тут жодній речі зріднення нема,

тій, що з далечини зі мною нині:

вона звіря в далекій батьківщині,

а тут вона від сорому німа.

2.4.1903, Віареджо

20 – 21 листопада 2011, Київ

Райнер Марія Рільке. «ОСІНЬ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-19T20:21:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

ОСІНЬ

Це листя лине, лине звіддаля,

неначе в’януть горні вертогради;

неначе заперечення у листі.

Де в зорепадах безбережжя млисті,

у самоту паде важка Земля.

Ми всі падем. Паде рука оця.

Усі падуть у простори бездонні.

Та є один, що на свої долоні

падіння взяв із ніжністю отця.

11.9.1902, Париж

19 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «НІЧНЕ НЕБО Й ЗОРЕПАД». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-18T15:59:00.000+02:00

Райнер Марія Рільке

НІЧНЕ НЕБО Й ЗОРЕПАД

Велике небо в пишному яскрінні,

просторища і надміри світів.

Далекі, недоторкані й нетлінні,

близькі й невідворотні поготів.

Паде зоря! До неї, в чорне тло –

і погляди, й сполохані бажання.

Що почалось? Чия межа остання?

Чия вина? Що прощене було?

Серпень 1924, Мюзо

18 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Чи біль, коли новішого пласта...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-17T13:49:00.001+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Чи біль, коли новішого пласта

леміш торкнеться, кріплений достоту,

чи біль не добрий? Хто пізнав істоту,

що після неї біль не пророста?

О, скільки болю. Годі спогадать

оте чуття, легке й животворяще?

За всіх воскреслих почуваю краще

і пізнаю́ безмірну благодать.

Осінь 1913, Париж

17 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «Останній болю, увійди у тіло...». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-16T20:05:00.020+02:00

Райнер Марія Рільке

* * *

Останній болю, увійди у тіло,

непогамовний, пізнаний: колись

я в духові палав, запалахтіло

тепер усе в тобі; переплелись

нескорені конари у паланні,

горю в тобі, вогонь на мене ллють

і огортають пломені захланні,

вгортає пекла нетутешня лють.

Я чистий, без прийдешнього, нема

в огнях страждання – у жахному тливі –

прийдешнього, вогні палахкотливі

в німотнім серці, просторінь німа.

Той, хто згоряє звільна, – то ще я?

Всі спомини далекі й негучні.

Життя, життя: усе в далечині.

Я сам. І ця вогненна течія.

То зречення. Відмінне від недуг,

відстрочених дитині. То є привід

побільшати. Все звало й шепотіло.

Не йди у те, що здавна блискотіло

Грудень 1926

(останній запис в останньому нотатнику поета)

15 – 16 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «СПОГЛЯДАННЯ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-11-10T01:25:00.002+02:00

Райнер Марія Рільке

СПОГЛЯДАННЯ

З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

В деревах пізнаю вітри,

що провійнули в теплій днині

й заторготіли в шибу нині,

вони далекі і пустинні,

такі нестерпні в самотині,

коли ні друга, ні сестри.

Ця буря перепояснила

все надовкіл і напролом

іде крізь ліс, крізь час, де снила

природа вічністю, де сила,

і суть, і безвік – то псалом.

Мале ми прагнемо збороти

там, де велике прагне – нас;

коли б ми з тим, що жде навпроти,

до бурі йти були не проти,

почався б наш безмірний час.

Звитяги наші – то дрібниця,

і ми від успіху дрібні.

Не хоче вічне ні клониться,

ані згинатися при дні.

То янгол, що постав борцеві

старозавітному: то мить,

коли для янгола, де біля

пучок напнуто сухожилля,

напнуто струни ті крицеві,

страшна мелодія бринить.

Його зборов той янгол там,

де часто уникав двобою,

і він постав понад добою,

його випростує літам

рука всевладна, та остання

його поразка, сила мсти,

і постання́, і проростання,

що з ними в безмірі рости.

8 – 10 листопада 2011 року, Київ

Мойсей Фішбейн. «Переблукавши у житті...»

2011-11-05T20:10:00.000+02:00

Мойсей Фішбейн

* * *

Переблукавши у житті,

скидай старе пальто.

Коли не ждуть ні ці, ні ті,

хіба важливо – хто?

Байдуже селам і містам

твоє лице бліде.

Коли не ждуть ні тут, ні там,

хіба важливо – де?

5 листопада 2011 року, Київ

Райнер Марія Рільке. «ЄРЕМІЯ». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-10-24T01:04:00.001+03:00

Райнер Марія Рільке

ЄРЕМІЯ

З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Був колись я ніжний, мов колосся

ярої пшениці, але ось

це шаленство в серце уп’ялося,

це левине ревище вп’ялось.

Ти роз’ятрив ті вуста хлопчати

доторками владної руки:

з рани, що приречена кричати,

ринуть покривавлені роки.

Я волав про скрути і скорботи,

творені тобою, ці вуста

ані вбити, ні замкнути доти,

доки не вгамуєш їх, пуста

просторінь, де нищити й трощити

нам, де ми заблукані, й забуті,

і зникомі, де безмірна хлань,

там, у тій руїнній каламуті,

голосе мій ранній, заблищи ти,

зринувши до мене із волань.

Серпень 1907, Париж

Київ, 23 – 24 жовтня 2011 року

Мойсей Фішбейн. «ЯР»

2011-09-27T18:42:00.000+03:00

Райнер Марія Рільке. «ЗІБРАННЯ ЄГОШУА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-09-19T19:35:00.003+03:00

Райнер Марія Рільке

ЗІБРАННЯ ЄГОШУА*

З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Немов ріка, що трощить перегати,

що гирло рве, їх Єгошýа стрів,

аби перетрощити, перебгати

востаннє голоси проводирів.

У них по кпинах так затерпло тіло,

так провійнула темрява пуста,

то тридцять бойовищ загримкотіло

в одних устах; він розімкнув уста.

Здригнулись юрми, як при Єрихоні,

як осяйної днини, як тоді,

то в нім сурмили сурми невгомонні,

то мури захиталися тверді,

і безборонні билися в судомі,

повзли, зникали в куряві густій,

і знов повзли, і не були свідомі:

він у Ґів’оні крикнув сонцю: «Стій!»

І Бог прийшов до прóклятих родин,

він у руках тримав світило доти,

допоки міг: так повелів один,

якому зажадалося виднóти.

То він, то старець, то сліпучий зліт

палахкотінь, бо не погасла ватра,

що палахтіла ті сто десять літ.

І він постав. І вдерся в їхні шáтра.

Упав на них, неначе град на віти:

«Що Богу обіцятимете ви,

спокушені спокусами божви?

За зраду вам у муках половіти».

Відтак із незрівнянною пихою:

«Мій дім і я – ми з ним». «Благослови, –

вони волали, – долею лихою

не наділи, не дай брести сліпма».

Та він мовчав – як завше, так і нині.

Востаннє йшов до власної твердині;

ще онде видно... видно... і нема.

Париж, початок червня 1906

Київ, 16 – 19 вересня 2011 року.

_______________

* ПРИМІТКИ ПЕРЕКЛАДАЧА:

1. Єгошýа – Єгошуа бін Нун (в українській традиції – Ісус Навин) – ватажок ізраїльських племен за часів завоювання Ханаану, найближчий сподвижник Мойсея. Він супроводжував Мойсея, коли той сходив на гору Синай. Мойсей призначив Єгошуа бін Нуна своїм наступником, поклавши на нього обов’язок здобуття Землі обітованої.

2. Єрихон, Ґів’он – ханаанські міста.

Райнер Марія Рільке. «ВАГАННЯ ЙОСИФА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-09-13T01:06:00.001+03:00

Райнер Марія Рільке

ВАГАННЯ ЙОСИФА

З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

І промовив янгол: «Пóщо ти

досі п’ястуки стискаєш? Годі!

Онде вся вона у прохолоді,

наче Божі вранішні світи».

Той поглянув при́хмарно з-під брів

і спитав: «Що з нею бути може?»

Янгол крикнув: «Тесле, ти не вздрів?

Тут воління і діяння Боже!

Ти стругаєш дошки і в гордині

певен: Він даватиме одвіт,

даючи одвіку і донині

древу брості й шелевіння віт».

Той збагнув. Тривогу безпричинну

він відчув, і страх його наспів:

янгол зник. Тоді він зняв шапчину.

І почав співати славоспів.

Дуїно, між 15 і 22.01.1912

Київ, 12 – 13 вересня 2011 року.

Райнер Марія Рільке. «НАРОДЖЕННЯ ХРИСТА». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-09-10T16:48:00.001+03:00

Райнер Марія Рільке

НАРОДЖЕННЯ ХРИСТА

З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

В горній чорноті вогнисте тливо –

чи не світле сяєво твоє?

Через тебе лагідно й пестливо

грізний Бог народам постає.

Знала ти, що більшим він не є?

Що є велич? Онде він долає

виміри і міри, поготів

і зоря для нього замала є.

Онде вже царі земних світів,

кожен піднести йому схотів

дорогі дари, скарби святкові,

це для тебе диво, а таки

подивися: ще у сповиткові

більший він за прóстори й віки.

Кораблі везли звіддалеки

бурштини, і злото, і пахноти,

повні блиску, тьмяності, таїн, –

тільки мить, і близько до темнóти,

що нестримно суне навздогін.

Та втішає (ти побачиш) Він.

Дуїно, між 15 і 22.01.1912

Київ, 8 – 10 вересня 2011 року.

Райнер Марія Рільке. «ЮДЕЙСЬКИЙ ЦВИНТАР». З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

2011-09-01T16:44:00.002+03:00

Райнер Марія Рільке

ЮДЕЙСЬКИЙ ЦВИНТАР

З німецької переклав Мойсей Фішбейн.

Травневий смерк. Яскрить небесний вітер

поміж вогнів, поміж палахкотінь.

Надгробки сірі мох на вітрі витер,

весінній квіт укрив могильну тінь;

отак на мамин лик між давніх літер

кладе сирітка молоду цвітінь.

Ні колотнечі, ані тупотінь,

ні гуркоту, ані трамвайних колій,

і нині біла стежка днині кволій

туди, де смерті пурпуровий пруг.

Юдейський цвинтар Праги надовкруг.

Кутастий двір між сутінкових лип,

де Шпіро спить, пройшовши бойовище,

і той, кого спогадують вони ще,

отой, кого до сонця, щонайвище

здіймала мудрість, онде гробовище

старого ребе Лева, онде схлип

осиротілих, онде вітер свище.

Вже у вікні сторожки світло тьмяне,

вечеря вбога, а подалі, де

могила Ліви, неквапливо йде

Ісус. Не Спас – юдей, не осіянне,

не всміхнене обличчя, а бліде.

В очах пекельні ночі, сотні, може,

іде й шепоче, й чути де-не-де:

«Твій гнів на мене, Ягве, тут паде,

тут найвірніші мають вічне ложе,

тут будуть наші позви, древній Боже!

Тут на двобій з тобою стану я.

Хто дав тобі усе, що нам сія?

Уже ворожим ратищем твоя

стара наука скровлена, а ти ще

над ратище здіймись, над попелище,

і твій божистий образ там заблище –

там, де моєї віри течія.

І я жбурнув у юрмище шалене

«великий Він» – сяйне твоє ім’я.

Там, де земна гризотна крутія,

порожня, змерзла, наче нічия,

душа злетіла в небо понад мене,

не був ти чи не будеш – наче я

приречений у світі до осмут.

Мій смуток – то осмута людства тут,

коли його не можеш привести

до власного престолу, і сліпма

ці молитовні жебри – шал, і ти

себе не явиш – то тебе нема.

Я голос твого замислу, мети…

Хотів я біля тебе, Отче, йти…

Хіба що не існуєш ти. Дарма.

Тебе любов і біль од самоти

могли б у Гетсиманії знайти».

Віконце звільна згасло, понад ним,

понад могильним ложем кам'яним

од місяця блакитна хвиля плине,

вдивляння зір сяйливе і дитинне,

так дивиться грайливе немовля.

Тоді Христос до ребе промовля:

«Ти, старче, уподобав теж колись

на Божу славу сплетені цитати,

безумцю, хто велів тобі читати

псалми біблійні, кажучи «молись»?

О, як вони в тобі переплелись,

між мудрості провів свої літа ти.

Виходь! І дай проклін послати ввись,

щоб там олжі полотна розтялись

блакитні, щоб уже не залатати.

Чи досі ти у присмеркові печі

алхіміка не бачив палахтінь,

чи очі не побачили старечі

вогню, що мстиво лиже порожнечі

всесвітні і оту всесвітню тінь?

Чи ти не знав трутизни, що вона,

солодша від солодкого вина,

вбиває, коли випито до дна?

О, щастя – дати світові отрути.

Чи ти не міг ненависті здобути

і з кожного створити хижака?

Не міг у тихі плеса повернути

криваві рубанини вояка?

Не міг науку люті осягнути,

тієї, що шалена і жаска?

Здійми у безмір пагіння незгинне,

нашли чуму, хай буде моровиця,

аби на ложе блуду задивиться,

бо цілий світ на нім з любові згине!»

Він раптом засміявся. Так, неначе

в камінні крикнув передсмертно звір.

Вінець на травень ляже поміж зір.

Летить метелик чорний, бачить зір:

Христос упав навколішки і плаче.

Мюнхен, 6 жовтня 1896 року.

Київ, 25 серпня – 1 вересня 2011 року.

____________________

ПРИМІТКА ПЕРЕКЛАДАЧА: Ребе Лев (Ліва) – Єгуда Ліва (Лев, Леб) бен Бецалель (бл.1512, Познань – 1609, Прага) – рабин, талмудист, мислитель і вчений. Від 1597 року до кінця життя був головним рабином Праги. Похований у Празі.

Мойсей Фішбейн. «Досі смакує скоринка черства...»

2011-07-30T17:43:00.000+03:00

«Заграй ми, цигане старий...»

2011-07-25T09:30:00.000+03:00

Музика, текст: Сидір Воробкевич.
Співає Дмитро Гнатюк.

МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ

2011-07-14T19:07:00.000+03:00

Мойсей Фішбейн. «МУЗИКАНТ. 1943»

2011-07-12T15:11:00.000+03:00

Мойсей Фішбейн. «ДИТИНСТВО. ПРОВІНЦІЯ. РЕТРО»

2011-07-10T23:16:00.000+03:00

Мойсей Фішбейн. «Поскидаймо файні мешти...»

2011-07-09T00:41:00.000+03:00

МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. «... що там поза овидом жаріє?»

2011-07-06T09:57:00.000+03:00

ОМЕЛЯН КОВЧ. Український Дім. Київ. 23.06.2011.

2011-07-06T09:53:00.000+03:00

Мойсей Фішбейн у програмі «Вечір з Миколою Княжицьким». Телеканал TВi, Київ, 23 червня 2011 року.

2011-06-30T13:51:00.001+03:00

Церемонія вручення Відзнаки імені Блаженного Священномученика Омеляна Ковча. Київ, Український Дім, 23 червня 2011 року

2011-06-26T18:25:00.034+03:00

Мойсей Фішбейн

Слово на церемонії вручення

Відзнаки імені Блаженного Великомученика
Омеляна Ковча

Київ, Український Дім, 23 червня 2011 року

Ваше Блаженство!

Ваші преосвященства!

Всечесні отці!

Високодостойні рабини!

Ваші високоповажності!

Пані й панове!

Друзі!

Відзнака, що її я отримую, освячена ім’ям морального світоча – українського греко-католицького священика Омеляна Ковча.

Моїх братів і сестер нацистські нелюди вбивали тільки за те, що вони народилися євреями. Рятуючи моїх братів і сестер, рятуючи євреїв, отець Омелян Ковч прийняв муки й віддав власне життя. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах. Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.

Я схиляю голову перед тими праведниками, перед тими українцями, які, ризикуючи власним життям, рятували моїх братів і сестер – рятували євреїв.

Я схиляю голову перед пам’яттю великого українця – митрополита Андрея Шептицького, який переховував у себе євреїв. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах. Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.

Я схиляю голову перед пам’яттю українських греко-католицьких черниць, які переховували єврейських дітей. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.

Я схиляю голову перед сотнями українських родин, які рятували єврейські душі. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.

За діяння праведників нехай огорне Україну ласка Господня.

І вічно тектимуть води Йордана й Дніпра.

І вічно яскрітимуть Єрусалим і Київ.

Кен єгі рацон. Амен. Нехай буде воля Його. Амінь.

... І вже вуста судомою звело,
І прийняла душа неопалима
Розпечені горби Єрусалима
І Києва обпалене зело.

О крапелько, промінчику, бджоло,
Перлинко, доле, о напівнезрима, –
Мого буття недоторкáнна рима, –
Солодке і розвогнене жалó, –

Благослови, хай лишаться мені
Югá понад скорботною Стіною
Й понад Рікою схили весняні.

Благослови, хай лишаться зі мною,
Допоки йти дорогою земною,
Допоки є ще спогади земні.

*********************

Моисей Фишбейн

Слово на церемонии вручения

Отличия имени Блаженного Великомученика
Омэляна Ковча

Киев, Украинский Дом, 23 июня 2011 года

(Перевод с украинского).

Ваше Блаженство!

Ваши преосвященства!

Всечестные отцы!

Достопочтенные раввины!

Ваши Превосходительства!

Дамы и господа!

Друзья!

Награда, которую я получаю, освящена именем нравственного светоча – украинского греко-католического священника Омэляна Ковча.

Моих братьев и сестер нацистские изверги убивали только за то, что они родились евреями. Спасая моих братьев и сестер, спасая евреев, отец Омэлян Ковч принял муки и отдал собственную жизнь. Он должен быть упоминаем в еврейских молитвах. Йеhи зихро барух. Да будет благословенна его память.

Я склоняю голову перед теми праведниками, перед теми украинцами, которые, рискуя собственной жизнью, спасали моих братьев и сестер – спасали евреев.

Я склоняю голову перед памятью великого украинца – митрополита Андрея Шептицкого, который укрывал у себя евреев. Он должен быть упоминаем в еврейских молитвах. Йеhи зихро барух. Да будет благословенна его память.

Я склоняю голову перед памятью украинских греко-католических монахинь, которые укрывали еврейских детей. Они должны быть упоминаемы в еврейских молитвах.

Я склоняю голову перед сотнями украинских семей, которые спасали еврейские души. Они должны быть упоминаемы в еврейских молитвах.

За деяния праведников да окутает Украину благодать Господня.

И вечно будут течь воды Иордана и Днепра.

И вечно будут сиять Иерусалим и Киев.

Кэн йеhи рацон. Амэн. Да будет воля Его. Аминь.

... І вже вуста судомою звело,

І прийняла душа неопалима
Розпечені горби Єрусалима
І Києва обпалене зело.

О крапелько, промінчику, бджоло,
Перлинко, доле, о напівнезрима, –
Мого буття недоторкáнна рима, –
Солодке і розвогнене жалó, –

Благослови, хай лишаться мені
Югá понад скорботною Стіною
Й понад Рікою схили весняні.

Благослови, хай лишаться зі мною,
Допоки йти дорогою земною,
Допоки є ще спогади земні.

*********************

Moses Fishbein

Speech Delivered at the Ceremony to Bestow

the Award of the Blessed Great Martyr Omelian Kovch

Kyiv, Ukrainian House, 23 June 2011

Your Eminence!

Your Graces!

Reverend fathers!

Distinguished rabbis!

Your Excellencies!

Ladies and gentlemen!

Friends!

The award that is being bestowed on me is hallowed by the name of a moral luminary—the Ukrainian Greek-Catholic priest, Omelian Kovch.

The Nazi monsters killed my brothers and sisters only because they had been born Jews. In saving my brothers and sisters, Rev. Omelian Kovch accepted torments and gave up his own life. He must be mentioned in Jewish prayers. Yehi zichro baruch. May his memory be blessed!

I bow my head before those righteous individuals, those Ukrainians who, in risking their own lives, rescued my brothers and sisters—they rescued Jews.

I bow my head to the memory of a great Ukrainian—Metropolitan Andrei Sheptytsky—who hid Jews in his cathedral. He must be mentioned in Jewish prayers. Yehi zichro baruch. May his memory be blessed!

I bow my head to the memory of Ukrainian Greek-Catholic nuns who hid Jewish children. They must be mentioned in Jewish prayers.

I bow my head before the hundreds of Ukrainian families who rescued Jews. They must be mentioned in Jewish prayers.

May the grace of God enfold Ukraine for the deeds of these righteous individuals!

And the waters of the Jordan and the Dnipro will forever flow.

And Jerusalem and Kyiv will forever shimmer.

Ken yehi ratzon. Amen. May it be God’s will, Amen.

. . . A mouth contorted in pain,
And an immortal soul has taken on
The scorched hills of Jerusalem
And Kyiv’s burned over greenery.

O droplet, glimmer, bumblebee,
Little pearl, destiny, you half-invisible
Intangible rhyme of my existence,
Its sting, red-hot and sweet —

Bless these things, to be my own —
Fog falling over the Wailing Wall
And spring falling over the Dnipro.

Bless these things, to stay my own
As long as I walk in the world,
As long as I can still remember.

Poem translated from the Ukrainian by James Kates and Bohdan Boychuk
Text of speech translated from the Ukrainian by Marta Daria Olynyk

Moses Fishbein. Speech delivered at the ceremony to award the Order “For Intellectual Courage”

2010-12-20T19:13:00.000+02:00

Moses Fishbein

Ukrainian poet and translator

Speech delivered at the ceremony

to award the Order “For Intellectual Courage”

Potocki Palace, Lviv, Ukraine

15 December 2010

Distinguished Members of the Capitula!

Distinguished Members of the Community!

It was said: “For Intellectual Courage.” I don’t know what this is.

Is it courage not to betray and not to sell oneself? Is it courage to say what you think and act as you say? Is it courage to act according to God’s commandments and one’s own conscience? Is it courage to create as the Almighty has given you? Is it courage not to push aside the Lord’s Hand, on which reposes His gift—the godly, God-given, and God-granted Ukrainian Language? Is it courage to hear in the Ukrainian Language God’s symphony and to convey this symphony to others?

The Almighty gave me a soul—a tiny part of Himself. Is it courage not to profane one’s soul—a tiny part of the Lord?

I thank the Almighty and my parents.

I thank my teachers: Mykola Bazhan, Mykola Lukash, Hryhorii Kochur, and Leonid Pervomaisky.

I thank my wife, who inspires me.

I thank my children and my little granddaughter, in whom I shall remain.

I thank those friends of mine who managed not to betray.

If the distinguished Members of the Capitula truly believe that I deserve this award, I accept it with gratitude.

Translated from the Ukrainian.